Кліща можна не помітити: які симптоми хвороби Лайма мають насторожити

Кліщ може залишитися непоміченим: його укус зазвичай не болить, а молода особина буває не більшою за макове зернятко. Через кілька днів людина вже не пов’язує раптову втому, температуру чи біль у м’язах із прогулянкою в лісі, парку або роботою на дачі.

У Житомирському обласному центрі контролю та профілактики хвороб нагадують: за перші п’ять місяців 2026 року в Україні зареєстрували 884 випадки хвороби Лайма. На Житомирщині лише за перший квартал року виявили 24 випадки захворювання.

Кліщовий бореліоз спричиняють бактерії, які людині може передати інфікований іксодовий кліщ. Не кожен укус завершується зараженням, проте ризик зростає, чим довше паразит залишається прикріпленим до шкіри. Саме тому його потрібно видалити якомога швидше.

Пляма збільшується: як виглядає мігруюча еритема

Найвідомішою ранньою ознакою хвороби Лайма є мігруюча еритема — червона або рожева пляма, яка поступово розширюється навколо місця укусу. Вона може з’явитися через 3–30 днів після контакту з кліщем і сягати кількох десятків сантиметрів.

У класичному випадку почервоніння нагадує мішень: краї стають яскравішими, а середина — світлішою. Проте чекати саме такого малюнка не варто. Еритема може бути рівномірно червоною, овальною, неправильної форми або з’явитися на іншій ділянці тіла.

Пляма зазвичай збільшується протягом кількох днів, може бути теплою на дотик, але не обов’язково болить чи сильно свербить. Щоб побачити динаміку, її можна сфотографувати поруч із лінійкою або обережно позначити край почервоніння ручкою.

За даними фахівців, характерний висип виникає приблизно у 70–80% випадків. Це означає, що відсутність еритеми не виключає хворобу Лайма.

Насторожити мають й інші симптоми, особливо якщо вони з’явилися через кілька днів або тижнів після перебування серед трави чи кущів:

• підвищена температура або озноб;
• незвична втома і слабкість;
• головний біль;
• біль у м’язах і суглобах;
• збільшення лімфатичних вузлів;
• відчуття ломоти, схоже на початок вірусної інфекції.

Негайного медичного огляду потребують асиметрія або опущення частини обличчя, сильний головний біль зі скутістю шиї, перебої серцевого ритму, запаморочення, задишка, оніміння, слабкість у кінцівках, помітний набряк і біль у великому суглобі.

Як правильно видалити кліща і чого робити не можна

Найкраще звернутися до травмпункту або іншого медичного закладу. Коли такої можливості немає, кліща можна видалити тонким пінцетом:

1. Захопіть його якомога ближче до поверхні шкіри, не стискаючи роздуте черевце.
2. Повільно й рівномірно тягніть угору без різких ривків.
3. Після видалення вимийте руки, промийте місце укусу та обробіть його антисептиком.
4. Запишіть дату укусу або день, коли кліща помітили.

Всесвітня організація охорони здоров’я радить після видалення оглянути все тіло: поряд можуть бути інші кліщі. Особливу увагу слід звернути на ділянки за вухами, волосисту частину голови, пахви, пах, згини колін і ліктів.

Не намагайтеся «задушити» паразита олією, вазеліном, жирним кремом, спиртом, бензином або лаком для нігтів. Не припікайте його сірником, не проколюйте голкою, не стискайте пальцями та не намагайтеся різко відірвати. Такі дії ускладнюють видалення й можуть травмувати шкіру.

Житомирський ОЦКПХ проводить дослідження кліщів на наявність борелій. Проте результат такого дослідження не є діагнозом для людини: виявлення бактерії у кліща ще не доводить, що вона передалася під час укусу. Подальші дії варто узгоджувати із сімейним лікарем.

Чи потрібно одразу здавати аналіз крові

Аналіз, зроблений у перші дні після укусу, може нічого не показати, навіть якщо зараження відбулося. Серологічні дослідження шукають не сам факт укусу, а антитіла, для утворення яких організму потрібен час.

У перші тижні тести на антитіла можуть давати хибнонегативний результат. Тому самостійно здавати випадковий набір аналізів наступного ранку після укусу зазвичай не має сенсу.

Типова мігруюча еритема після імовірного контакту з кліщем є клінічною ознакою. Європейський центр профілактики та контролю захворювань зазначає, що для встановлення такого раннього прояву лабораторний тест не обов’язковий. Не слід чекати результатів аналізів, відкладаючи звернення до лікаря.

Якщо характерної плями немає, але з’явилися температура, слабкість, головний біль, ломота або інші підозрілі симптоми, лікар оцінить обставини укусу та визначить, чи потрібне дослідження крові і коли саме його краще провести.

До сімейного лікаря варто звернутися, якщо:

• на шкірі з’явилася пляма, яка поступово збільшується;
• після укусу підвищилася температура або погіршилося самопочуття;
• невідомо, скільки часу кліщ перебував на тілі;
• кліща не вдалося видалити повністю;
• постраждала дитина, вагітна жінка або людина з тяжкими хронічними захворюваннями;
• виникли неврологічні, серцеві чи суглобові симптоми.

Самостійно починати антибіотики «про всяк випадок» не слід. Рішення про профілактику або лікування лікар ухвалює з урахуванням виду кліща, тривалості його перебування на шкірі, симптомів, стану людини та часу, що минув після укусу.

Після видалення кліща спостерігайте за місцем укусу і самопочуттям щонайменше протягом наступного місяця. Збережена дата, фотографії почервоніння та інформація про місце, де стався укус, допоможуть лікарю швидше оцінити ситуацію.