Нещодавно на Житомирщині у місті Звягель, де народилася Леся Українка, відбулося міжнародне свято літератури та мистецтв “Лесині джерела”. Це дійство стало хорошим приводом відвідати Літературно-меморіальний музей Лесі Українки, який відкриває звягельський період життя родини Косачів та ознайомлює з життєвим та творчим шляхом талановитої жінки з непростою долею. Невеличкий будиночок викликає інтерес як і звягельчан, так і гостей міста. Тут час минає дуже швидко і ти повертаєшся в іншу реальність одухотвореною та наповненою людиною. Аристократизм, естетика, література і музика, цікаві подорожі, вишукана мода – все це про сім’ю Косачів.
“
Мій дух із тобою”
“Околиця поетична” – так називали місцеві жителі територію біля будинку за часів, коли тут проживали Косачі. Красиві краєвиди дуже подобались Олені Пчілці – матері Лесі Українки.
А все розпочиналося так. У 1866 році до Звягеля приїхав Петро Антонович Косач. Він часто мав відрядження до Криму, де зустрічався з Михайлом Драгомановим, в якого була сестра Ольга. Петро Антонович та Ольга спочатку товаришували, а згодом між ними виникли почуття. Ольга Косач (Олена Пчілка) після укладання шлюбу приїхала за місцем служби її чоловіка. До речі, у музеї зберігається копія вінчального вінка Олени Пчілки, виготовленого з воску.
Вінчальний вінок Олени Пчілки
У Звягелі сім’я Косачів прожила одинадцять років. Спочатку вони зняли житло в будинку Школи мистецтв, де народився перший син Михайло Косач. Олена Пчілка, яка була родом з Полтавщини, завжди тяжіла до мальовничих краєвидів та природи, відповідно сім’я почала шукати інший будинок, в якому і народилася Лариса Косач (Леся Українка). Сусідами сім’ї Косачів були поміщики Окружки, які допомагали Олені Пчілці доглядати за дітьми.
Леся Українка зі старшим братом
Речі з родини Косачів
В музеї, де збережено автентичність стін, є робочий кабінет, в якому працювали Косачі. Петро Косач мав справу з урядовими документами, а Олена Пчілка займалася етнографічною діяльністю. Її серце билося в унісон з місцевими жителями. Вона спілкувалася з селянами, перемальовувала вишиті орнаменти, характерні для Полісся. Свої напрацювання Олена Пчілка трансформувала в одну з найвідоміших праць “Українські узори”. Вона зібрала понад 300 вишитих орнаментів. Показово, що ця смілива жінка всіляко демонструвала, що є ген українців.
Український стрій
Олена Пчілка є чи не першою жінкою, яка ввела у світський стрій вишиту сорочку і започаткувала моду на вишитий одяг.
В одній з кімнат зберігається портрет Тараса Шевченка. Де б не була сім’я Косачів, завжди символічною була наявність портрету Тараса Григоровича в їхньому домі. У селі Колодяжному (Волинська область) Олена Пчілка влаштовувала Шевченківські вечори. Якщо вишитими рушниками прийнято було прикрашати здебільшого ікони, то в сім’ї Косачів настільки поважали творчість українського генія, що його портрети завжди були в рушниках.
В сім’ї Косачів любили музику. У музеї привертає увагу старовинне фортепіано. Перші твори Лесі Українки, яка почала награвати у п’ятирічному віці, навчила виконувати її тітонька Олександра. Згодом перша дружина Миколи Лисенка Ольга О’Коннор-Лисенко давала Лесі уроки музики. Так як туберкульоз кісток прогресував, поетеса написала вірш “До мого фортепіано”, де вона ніби прощається зі своїм другом – інструментом, на якому їй подобалося грати. В 19 років вона зрозуміла, що продовжувати займатися улюбленою справою не зможе.
Цікаво, що в одній з кімнат музею є старовинне дзеркало, якому понад сто років. Є така прикмета: якщо сфотографуватися, дивлячись у нього, то обов’язково здійсняться всі бажання.
В музеї зберігається копія метричної книги запису про хрещення Лесі Українки, яку охрестили на десятий день після народження. Це відбувалося у православному храмі – Преображенському Соборі, який був на території замку Звягеля.
Звягельський замок
Коли у 1935 році прийшли більшовики до влади, храм було підірвано. Різні легенди говорять і про те, що під цим собором була велика бібліотека.
Муляж метричної книги за 1871 рік
У сім’ї Косачів було шестеро дітей. Коли народилася наймолодша дівчинка, їй ім’я придумала Леся Українка – Ізидора. А найглибший зв’язок Леся Українка мала зі старшим братом Михайлом.
Робочий стіл Петра Косача
Також у музеї зберігається стародавня сорочка звичайної селянки. Село Жабориці Баранівського району знаходиться недалеко від Звягеля. Олена Пчілка завжди часто відправляла своїх дітей в село, де вони бавилися з місцевими дітьми. Вона дбала про те, аби її діти не мали “паницьких настроїв”. Саме там Олена Пчілка розказала Лесі казку про Мавку. Уже коли Леся Українка проживала в Грузії, в 1911 році вона написала “Лісову пісню”. Тоді вона у листі звернулася до мами, де зазначила: “Мені здається, що я просто згадала наші ліси та затужила за ними. А то ще я й здавна тую мавку “в умі держала”, ще аж із того часу, як ти в Жабориці мені щось про мавок розказувала, як ми йшли якимсь лісом з маленькими, але дуже рясними деревами. Потім я в Колодяжному в місячну ніч бігала самотою в ліс і там ждала, щоб мені привиділася мавка”.
Вишита сорочка жаборицької селянки
Зберігається у музеї стіл Олени Пчілки та різьблена скарбничка, передана з київської квартири. У ній Олена Пчілка зберігала аж ніяк не прикраси, а вишукані носовички.
Скарбничка Олени Пчілки
Варто згадати про зв’язок Лесі Українки та Михайла Драгоманова, портрет якого зберігається у музеї на почесному місці. Дядько Лесі Українки наголошував, що вона має дуже хороший потенціал. Псевдонім Українка вона взяла від свого відомого дядечка. Коли було опубліковано вірш поетеси “Конвалії”, вона його підписала Леся Українка.
Зберігаються у музеї рідкісні світлини, які відображають життя родини Косачів у Луцьку. Квартира Косачів знаходилася біля руїн замку Любарта. Леся з братом Михайлом часто бігали туди бавитися. Сім’я прожила в Луцьку недовго, тут Леся написала вірш “Надія”, який присвятила своїй тітоньці Олені, яка часто сюди приїздила.
У музеї можна побачити репродукцію портрету Лесі Українки, який намалював художник Іван Труш. Правда, згодом Леся Українка побила горшки з художником, бо той продав її портрет польському шляхтичу.
Репродукція портрету Лесі Українки. Художник – І. Труш. Київ, 1900
Неподалік – скульптура, де зображені Леся Українка та Ольга Кобилянська, які були близькими подругами протягом усього життя. Леся Українка приїздила до Ольги Кобилянської в Чернівці, а Ольга Кобилянська була частою гостею на хуторі Зелений Гай у Гадячі.
У музеї чимало фотографій, присвячених подорожам Лесі Українки різними країнами, клімат яких був комфортним для хворобливої Лесі, що потребувала відновлення сил.
Коли помирав сердечний друг Лесі Українки Сергій Мержинський, який мав туберкульоз легень, вона кинула все і, попри заборону матері, поїхала до нього у Мінськ, де була до останньої миті з чоловіком, якого кохала. Це були невзаємні почуття. Перед смертю Мержинський просив писати листи своїй коханій жінці від його імені. Це було ударом для Лесі, але вона виконала прохання Сергія. За одну ніч Леся Українка, яка пережила емоційне потрясіння, написала поему “Одержима” біля ліжка передсмертного Мержинського.
Климент Квітка
Надійним плечем для Лесі Українки став інший чоловік – музикознавець та фольклорист Климент Квітка. Він на дев’ять років був молодшим за Лесю, всі важкі миті і хвороби переживав разом з нею. Климент Васильович був з Лесею Українкою до кінця її днів та пережив свою дружину на сорок років.
