Перші пасажирські літаки 1920–1930-х років суттєво відрізнялися від сучасних. Їхні салони радше нагадували розкішні купе залізничних поїздів або навіть невеликі затишні вітальні.
У ті часи літаки вміщували небагато пасажирів — зазвичай від 6 до 20 місць. Інтер’єр прикрашали дерев’яні панелі, тканинні стелі та килими на підлозі, що створювало домашній затишок навіть у повітрі. Кресла були широкими та м’якими, часто оббитими шкірою або тканиною, зручними для довгої подорожі.
Великі вікна з шторками пропонували пасажирам чудові краєвиди, а м’яке освітлення додавало інтер’єру особливої атмосфери. В деяких літаках навіть був невеликий буфет або зона для куріння, що було атрибутом тогочасного комфорту.
Попри це, авіаподорожі були доволі гучними і вібраційними через відсутність звукоізоляції, а ремені безпеки з’явилися значно пізніше. Політ проходив на відносно низькій висоті — приблизно 2–3 кілометри, що забезпечувало чудовий огляд навколишнього ландшафту.
