Ф-16 та батькова корова

Військові в армії докладають гроші на всі проекти. Про це розповідає автор фейлетону Богдан Лу:

З секретної інструкції Міністерства оборони: …військовий фейлетон потрібно писати прямими стройовими рядками. Букви повинні наноситися на сторінку рівними шеренгами та з метою маскування фарбуватися під колір навколишньої дійсності. Якщо Ф. написано у темний час доби, дозволяється застосування чорного шрифту. Стрілець-фейлетоніст під час написання Ф. повинен бути одягнений в бронежилет, каску і не знаходитися під впливом алкогольних та наркотичних смаколиків…

…тиждень тому в наш батальйон  житомирської Територіальної оборони, в підрозділ операторів БПЛА перевіряючий приїжджав. Зібрав усіх. Буду, каже, виводити вас, іграшкові авіатори, на джерельну воду. Строєм! Ну, особовий склад звісно, заметушився трохи: ніхто не хоче на воду в кінці квітня. По-перше, холодно ще, по-друге, ми як ніяк літуни, а не морська піхота… Стоїмо. Нервуємо. Намагаємося згадати та філософські обміркувати усі свої малі та великі грішки. Перевіряючий, між тим, я-я-к сяде на ящик з під «Абрамса», я-я-к дістане з папки аркуш паперу, я-я-к візьме авторучку, я-я-к нахмурить вираз обличчя…Я одразу ж зрозумів: ого, дядько сурйозний! Такий жартувати не буде! Тільки но я так подумав, перевіряючий пальця у мій бік: «Твій позивний, воїн?»

• Чікуплет,- кажу. А сам шифрую: все триндець. Тепер виженуть мене з армії…або розжалують в заступники солдата.
• Перерахуй мені, пан Чікуплет, витрати вашого колективу на польоти за минулий місяць?

Я почав рахувати, перевіряючий записує:

• Ну, абонплата «Старлінгу» 7000, бензин для генераторів біля 8000, позаплановий ремонт обладнання – плюс мінус 15000, ремонт нашого основного льотного транспорту – мікроавтобусу – десь біля 70000, обслуговування двох допоміжних автомобілів – трохи більше 20000, заміна пошкодженої антени – майже 60000.
• Усе? – блиснув окулярами.
• Цигарки ще, кава…
• Кава авіаційна, синя?
• Ні-і, бразильська.
• Бразильська не враховується. Бразилія за рашку. А тепер, увага, загальна заробітна плата вашого підрозділу більше чи менше розтраченої вами суми?
• Менше. – відповідаю.
• Що і потрібно було доказати! – перевіряючий зловісно посміхнувся і потер свої не по уставу волохаті руки.
• Я відразу зрозумів, що тут щось не так! Корупція оточила і знищила ваш підрозділ зсередини! Звідки ж ви берете гроші, яких вам не вистачає? Га?

Я набрав повітря, а сказати нічого не можу. Тому що нема мені, що сказати, окрім нецензурних слів.

Але на моє щастя командир – відважна людина, втрутився!

• Нам,- каже, – пан перевіряючий, багато хто допомагає, щоби дебет з кредитом звести. Ось нещодавно, нас по Ватсапу бригада здорово підтримала: 12 квітня урочисто привітали з днем працівника ракетно-космічної галузі! В минулому та позаминулому місяці Міністерство оборони допомогло! Вони, щоправда, Вайбером користуються, але це нічого, їхні добрі побажання, навіть по Вайберу, чудово до нас доходять. Перевіряючий ледь почув про Міністерство, одразу здувся.
• Так, так. Звичайно ж… Міністерство, Вайбер…, Бригада…Чому ж ви мовчали? Це докорінно змінює справу. Тепер мені усе зрозуміло. Так, з витратами вашими я розібрався. До вас із цього приводу претензій немає і не може бути. Але, ось що я хотів би ще з’ясувати: чому з вашого підрозділу постійно уходять люди? В нас є така інформація. Шукають будь-яку нагоду перевестися куди полегше: хто в штурмову бригаду чкурне, хто в піхоту. Чому, боєць Чікуплет, таке відбувається?
• А тому,- кажу,- пан перевіряючий, що навантаження в нас дуже великі. Не витримують люди.
• Які такі навантаження ?
• Фінансово- фізичні. Ось, наприклад, незадовго до вашого приїзду кацапа ми денацифіцировали. Спочатку, як зазвичай, зраділи. Вже їх не 140 мільйонів. Потім сіли, почали рахувати витрати: бензин, FPV дрон, програмне забезпечення, ще там дрібниці всілякі…Одним словом, майже в 30 тисяч гривеників кацапчик нам обійшовся. Якщо перевести на вагу та ринкові ціни, то «Ванька» став нам дорожче червоної ікри! Тому і вирішили, відтепер, хто руського денацифікує , той нехай сам витрати і відшкодовує. Може це і нечесно, проте цілком справедливо.

Перевіряючий хмикнув:

• Все одно незрозуміло. Втрати у руських, а люди йдуть від вас.

Тут особовий склад потроху почав в розмову втручатися:

• Що ж тут незрозумілого, – галдять, – нашому побратиму, котрий, кацапа мінуснув, кредит довелося брати, щоби ті 30 тисяч у підрозділ віддати. Ми до великого наступу готуємося. Незабаром росіян вдень та вночі на нуль множити будемо. Хлопці прикинули свою фінансову спроможність. Хто відчуває, що не потягне, терміново переводиться. Або у відпустку на період активних боїв. Ось в нас морпіх один колишній, здоровий лосяра, мінометну міну далі міномету закида, перевівся бігом знову в морпіхи. Слідом за ним два спортсмени пішли: майстер спорту з боксу та майстер зі стрільби. Залишаються тільки найбільш загартовані, – шумлять, – ось, наприклад, он той солдат, бачите, нервово палить осторонь? Його дружина – власниця будівельної фірми. Він, зрозуміло, воювати може. Чи он другий боєць, що сидить навпочіпки, колишній фінансист. Він теж може. Третій он кругленький, маленький, так в нього взагалі магазин на Хрещатику.
• А пан, Чікуплет?
• А що, Чікуплет? Я до війни вантажником працював в банку. Валюту вагонами за зміну перекидав. Я до таких навантажень звик.
• Ну добре, – перевіряючий встав з коробки.
• Переконали. Питань до вас більше нема. Вважаю, що пройшли перевірку на відмінно. Сьогодні ж все доповім штабу.

Попрощався. Поїхав. Ми ще довго з хлопцями це кіно обговорювали. Колектив вирішив, що в принципі, я правильно усе сказав, хоча правильніше було б не відкривати пельку.

Наступного дня командиру нашому лист спецпакетом зі штабу. Він розкрив, прочитав. Зблід. Спробував закурити сигарету, тільки чогось фільтром вперед. Не палиться. Наказав усім зібратися.

• Коротше, – каже,- хлопи, така новина. Я у шоці. Від імені командування нашому підрозділу за зразкову службу, в якості заохочення, передають винищувач Ф-16. Залишився там десь у них зайвий. Далі пишуть, що це в нас за ТрО таке без власного винищувача? А літати на ньому за рішенням штабу, – командир обвів нас розгубленими очима, – буде наш Чікуплет… З чим нас всіх і Чікуплета особисто вітаю… Так, нижче номер декларації, відділення «Нової пошти» таке-то. Сьогодні відправили.

Ми до вечора обговорювали цю новину. І дійшли до висновку, що Ф-16, якщо це звісно не китайська підробка, річ гарна. Може навіть в чомусь краща за «Мавіка».

            Подзвонив до дому, похвалитися. А дружина, ох ці жінки! Замість того, щоб порадіти зі мною, в сльози. Не прогодуємо, плаче, ми цього американця! Не бачити тепер нашій малечі ні цукерочок, ні морозива! Батько, навпаки, мовчав довго й голосно. Потім питає: «А скільки, сину, той Фє-16 керосину жере на сотку?». Тон 5 кажу. Тільки не на сотку, а на годину польоту. Знову замовк. Трубку поклав. За пару годин сам зателефонував. Голос дивний такий, ніби то не зі мною, а з самим Ф-16 розмовляє.

• Погоджуйся, -каже, – синку. Корову продамо, сіно, «Жигуля», але на годину польоту грошей назбираємо. Хоча б годину повоюєш, як справжній козак! А корова, пес з нею з коровою, після перемоги нову купимо! Та й «Жигуль», то не машина, а гімно свиняче.