Як пояснюють в Держпраці в статті 25 закону України “Про відпустки” передбачено надання відпусток без збереження заробітної плати, що здійснюється роботодавцем в обов’язковому порядку, якщо працівник виявив таке бажання. Також в статті 26 цього ж закону описано, що надання відпусток здійснюється за згодою сторін.
Однак під час повномасштабної війни Росії проти України в звичайні кадрові процедури було внесено зміни. Зокрема, з’явився закон №2136-IX “Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану” від 15.03.2022 року. В частині 12 цього закону встановлено, що роботодавець протягом дії воєнного стану може і повинен надати працівникові відпустку без збереження заробітної плати на необмежений термін. Для надання щорічної відпуски можна користуватися графіком, що був встановлений в компанії чи на підприємстві, або встановлюватися на інший період за згодою сторін.
Водночас, під час війни та дії воєнного стану в країні роботодавець може відмовити працівникові в наданні будь-якого іншого виду відпустки (окрім відпустки для догляду за дитиною до досягнення нею 3-річного віку та відпустки у зв’язку з вагітністю і родами), якщо людина задіяна на об’єкті критичної інфраструктури.
