20 жовтня у Коростенській міській лікарні народилася дівчинка Злата. Наступного дня немовля померло. Мати й близькі дитини вважають, що до трагедії могли призвести дії медиків. У лікарні запевняють, що робили все можливе.
«Субота» вислухала обидві сторони та відновила події від перших госпіталізацій породіллі до останніх годин життя дитини.
«Якщо можеш, терпи…»
30-річна Тетяна родом із Генічеська Херсонської області, уже 12 років мешкає в Коростені. У неї є п’ятирічна донька. Чоловік — військовослужбовець ЗСУ, перебуває на передовій і не міг бути поруч. Першу дитину жінка народила за допомогою кесаревого розтину.
— До міської лікарні Коростеня я ще до пологів потрапляла двічі: 4 вересня на два тижні та 3 жовтня. У мене був зависокий артеріальний тиск. Лікарям вдавалося стабілізувати мій стан і виписували додому.
Після госпіталізації 3 жовтня вона залишалася в лікарні до пологів. У розмові із «Суботою» вона казала, що в останньому УЗД 22 вересня не було зазначено, що плід великий. Але повідомила, що знала: дитина немаленька.
19 жовтня Тетяні повідомили, що кесарів розтин планують на 23-тє. Однак того ж вечора почалися перейми й незвичний біль у боці. Черговий лікар почав телефонувати завідувачці відділення. Тетяна каже, що її запитали, чи зможе дочекатися ранку.
— Ніч у мене були перейми, я відчувала сильний біль у боку. Моїм лікарем була Валентина Картавих, завідуюча відділенням. Наступного дня лікарка мене посадила на крісло і повідомила, що я ще не «готова». Але попередила, що буде мене «кесерити».
Тетянина кума Вероніка, яка перебувала поряд із нею в лікарні, стверджує, що черговий лікар був готовий зробити операцію раніше разом з іншим медиком, але завідувачка Валентина Картавих нібито заперечила:
— Вона їм відповіла: «Ні, хай чекає до завтра!»
Тетяна згадує, що протягом останнього тижня їй було важко ходити, боліло все тіло. Попри її скарги, заплановану на 23 жовтня операцію не перенесли на ніч, коли почалися перейми. Кесарів розтин провели вранці 20 жовтня.
— Мені говорили: «Якщо можеш, терпи, бо такі справи вирішуються вранці, а не вночі!» Заспокоювали. Я отримала спінальну анестезію. І була як у тумані, але в свідомості. Пам’ятаю, що мене тягали по всьому столу, щоб дістати мою дитинку… Дитина опустилася глибоко в пологові шляхи… Лікарці допомагала ще чергова лікарка, лікар-анестезіолог, пізніше – неонатолог…
— Коли нарешті дівчинка з’явилася на світ, мені її показали, я її поцілувала, вона була синього кольору і більше я її не бачила взагалі… Що і до чого конкретно мені тоді ніхто не розповідав…
Що відбувалося після операції
Поки Тетяна відновлювалася після кесаревого розтину, за життя дитини боролися лікарі. Вероніка розповідає, що спочатку близькі зраділи звістці про народження дівчинки. Акушерка навіть сказала їм: «Там така дівчинка, такі щічки!» Згодом рідні дізналися, що Злату підключили до апарата штучної вентиляції легень, а також, за словами Вероніки, вводили препарати через підозру на внутрішньоутробну інфекцію.
— Мене впустили до Златусі, вона навіть намагалася відкривати ротик, щось плямкаючи…
За словами Вероніки, під час лікування немовляти зникло електропостачання, а працівники відділення шукали подовжувачі, щоб підключити необхідне обладнання до розетки в ліфті. Головлікар лікарні Сергій Ковердун підтвердив відключення світла, але запевнив, що працювали резервне живлення та генератор.
— Коли нарешті з’явилося світло, дитинка була стабільною, лікарка-неонатолог припустила, що в Златусі могла бути після пологів травма шиї… Вона намагалася врятувати дівчинку з усіх сил. У дитинки почалася асфіксія…
Ще ввечері 20 жовтня, за словами Тетяни, для Злати намагалися викликати фахівця з іншої лікарні. Вероніка стверджує, що з дитячої обласної лікарні в Станишівці допомога не могла виїхати через нібито брак автомобіля та персоналу.
21 жовтня близько восьмої ранку, розповідає Вероніка, у Злати перестало битися серце. Медики проводили масаж серця й відновили його роботу, однак згодом серце, за її словами, ще двічі «буксувало». За розповіддю Тетяни, фахівці з іншої лікарні прибули приблизно о 10–11-й годині. Згодом родині повідомили, що Злата померла.
— Після того, коли мені повідомили, що наступного дня Златочка, на жаль, померла, я була готова лізти на стінки від розпачу й душевного болю, горя, що сталося…Попри болі й безсилля я встала й побігла до дитинки, мене стримували рідні й медперсонал…
Що відомо про травму шиї
Згідно з наведеними в матеріалах «Суботи» відомостями про попередній висновок №41 від 22 жовтня, підписаний лікарем обласного патолого-анатомічного бюро А. М. Мейнарович, причиною смерті стала пологова травма — «розтягнення шийного відділу хребта». Рідні припускають, що під час складного вилучення дитини їй могли зламати шию. Чи був саме перелом та за яких обставин виникла травма, має встановити експертиза.
Директор лікарні Сергій Ковердун пояснює, що плід був дуже низько опущений, а кесарів розтин вирішили провести через фізіологічні особливості. Він також назвав вагу немовляти — п’ять кілограмів. На думку керівника, явних порушень під час надання допомоги не було, медики діяли відповідно до протоколів. Лікарку, яка приймала пологи, він називає досвідченою фахівчинею з 30-річним стажем.
— Стосовно УЗД, то його їй зробили за два тижні до пологів, а відповідно до протоколу – можна й до місяця.
— Зараз звинувачувати когось із лікарів у недбалості чи в чомусь іншому я не можу, бо триває слідство.
Ковердун повідомив «Суботі» про внутрішнє розслідування й те, що лікарка зверталася до нього з проханням звільнитися. За його словами, кадрових рішень до завершення перевірок він не ухвалюватиме. Директор висловив співчуття та вибачився перед рідними:
— Від себе особисто та усього колективу лікарні приношу їй та її родині найщиріші співчуття і вибачення за те, що сталося таке горе.
Але Тетяна каже, що від лікарки, яка вела її, офіційних вибачень не почула: та зателефонувала й повідомила, що зробила все можливе і «що так буває». Вероніка переказує слова, які, за її твердженням, лікарка сказала після трагедії:
— Лікарка вибачень у Тетяни не попросила, а навпаки сказала: «Так буває! Ти їла булочки і цукерки, а тепер маєш проблеми!»
За словами Вероніки, пролунало й: «Поплач, поплач, стане легше! Я всю ніч не спала, думала за тебе! Я ж не спеціально. Так вийшло…» Вероніка також розповіла, що лікарка пропонувала консультацію дієтолога й говорила про можливі майбутні пологи.
Розголос заради відповіді
28 жовтня прокуратура повідомила про кримінальне провадження за фактом смерті новонародженої. Попередня кваліфікація — ч. 2 ст. 140 Кримінального кодексу України.
Вероніка також згадувала інший випадок смерті дитини в цій лікарні у 2022 році. Поліція 28 липня 2025 року справді повідомляла про підозру акушеру-гінекологу за тим окремим випадком.
— Я сподіваюсь, що винні в цій історії все ж понесуть справедливе покарання, а розголос цій справі потрібен для того, щоб інші жінки, які планують стати мамами не потрапили в подібну неприємну й трагічну ситуацію, що сталася зі мною, – зазначає Тетяна.
24 жовтня Злату поховали на міському кладовищі Коростеня. Тетяна повідомила, що чоловік, який захищає Україну на передовій, не зміг приїхати навіть на похорон доньки.
«Субота» висловлює співчуття родині. На запитання, чи можна було врятувати Злату, мають відповісти слідство та експертизи.
Раніше Субота Онлайн повідомляла про відкриття кримінального провадження за фактом смерті новонародженої у Коростенській лікарні. Про початок розслідування прокуратура повідомила 28 жовтня.
Важливі новини та пояснення — поруч із вами.
Підписуйтеся на Суботу Онлайн у Telegram або Facebook.
Джерело: Народний тижневик “Субота”
Автор: Ольга Крупа
