Суботня інформаціяУкраїна

«Буде і новий день»: 19 липня згадуємо Руслану Писанку

ПІДПИШІТЬСЯ НА НАС В GOOGLE
ДОДАТИ ЗАРАЗ

19 липня минає чотири роки від дня смерті Руслани Писанки — акторки й телеведучої, чия поява в кадрі майже завжди змінювала його настрій. Вона могла зіграти загадкову відьму, владну господиню, комедійну героїню або просто оголосити прогноз погоди — і глядач усе одно чекав не стільки цифр на карті, скільки самої Писанки.

Колеги називали її людиною-сонцем, «фонтанчиком світла» і центром тяжіння. У ній поєднувалися сценічний розмах, самоіронія, спокійна впевненість у собі та рідкісна здатність не здаватися навіть тоді, коли життя різко змінювало всі плани.

Реклама

Руслана Писанка народилася 17 листопада 1965 року в Києві. Її справжнє прізвище — Писанко. Батько Ігор Писанко був кінооператором-документалістом, мати працювала інженеркою-зв’язківицею.

Через професію батька кінематограф увійшов у її життя ще в дитинстві. Він багато часу проводив у відрядженнях, знімав у різних куточках світу та працював біля Чорнобильської АЕС після катастрофи. Руслана бувала на кіностудії, спостерігала за людьми кіно і змалку звикала до того, що творчість — це не лише сцена, а й щоденна важка робота.

«Я завжди сприймала себе такою, якою є. Завжди була пампушечкою, але ніхто ніколи цього не підкреслював. У мене були цікавіші заняття — гуртки, спорт, книжки, художня школа, літературні вечори».

Це ставлення вона зберегла й у дорослому житті. Писанка не дозволяла, щоб її зовнішність стала приводом для вибачень або самообмежень. Навпаки, перетворила власну фактуру, темперамент і голос на впізнаваний акторський інструмент.

Руслана Писанка (1965-2022).
Фото з ф/б сторінки.

Спочатку була режисеркою, а вже потім зіркою «Погоди»

Руслана Писанка закінчила режисерський факультет Київського інституту театрального мистецтва. На телебаченні вона починала не перед камерою, а за нею: працювала режисеркою інформаційної програми «Вісті» та тележурналу «Люди» в агентстві «Вікна».

Реклама

20 жовтня 1996 року, у перший день мовлення телеканалу «Інтер», в ефір вийшов і прогноз погоди з Русланою Писанкою. Звичайна календарна рубрика швидко перетворилася на маленьку виставу. Ведуча змінювала образи, жартувала, імпровізувала і розповідала про дощі та морози так, що глядачі запам’ятовували передусім її.

Писанка не просто читала підготовлений текст. Вона використовувала режисерську освіту, відчуття ритму та акторську пластику, створюючи персонажа навіть у кількахвилинному телевізійному включенні. Так прогноз погоди став одним із найупізнаваніших проєктів українського телебачення 1990-х.

Згодом вона брала участь у «Танцях з зірками», співала в телепроєктах, вела розважальні програми й денне шоу «Твій день». Але навіть у форматах, де доводилося бути собою, Писанка залишалася акторкою: уважно вибудовувала інтонацію, відчувала партнера і вміла миттєво оживити студію.

Премія Довженка і роль, на яку її порадив Богдан Ступка

У кіно Руслана Писанка дебютувала на початку 1990-х. Її першою великою роботою стала Тетяна у фільмі Миколи Засєєва-Руденка «Москаль-чарівник», знятому за п’єсою Івана Котляревського.

Реклама

Героїня Писанки була не декоративною красунею, а живою, дотепною і сильною українською жінкою, яка вміє захистити і себе, і власну родину. У стрічці акторка також співала. За творчий внесок у створення фільму Руслана Писанка разом з іншими членами знімальної групи отримала Державну премію України імені Олександра Довженка.

Руслана Писанка у фільмі режисера Миколи Засєєва-Руденка “Москаль-чарівник” за мотивами однойменної п’єси-водевілю Івана Котляреського

Новий рівень міжнародної впізнаваності їй принесла Горпина у масштабній екранізації Єжи Гоффмана «Вогнем і мечем». На цю роль акторку рекомендував Богдан Ступка. Її відьма вийшла одночасно тривожною, владною, земною і майже міфічною — невелика за хронометражем поява стала одним із найяскравіших образів картини.

Руслана Писанка з Ізабеллою Скорупко у фільмі Єжи Гофмана “Вогнем і мечем”

Писанка також зіграла Мелашку в «Чорній раді», знімалася у «Кріпосній», «Сватах», «Таксі для янгола», серіалі «Філін», мюзиклах і театральних постановках. Окрему добірку її найпомітніших екранних образів Субота Онлайн публікувала після смерті акторки.

У її кар’єрі було чимало епізодів, але Писанка мала особливу властивість: після її появи маленька роль переставала здаватися маленькою. Вона не намагалася бути непомітною і не зменшувала себе під чужий задум.

Руслана Писанка.
Фото: Ігор Гайдай

Навіть після важкого падіння запитала, чи сподобалася вистава

На початку 2022 року під час вистави «Поїзд “Одеса-мама”» Руслана Писанка невдало впала і зазнала складного перелому ноги. Режисерка Наталія Ворожбит згадувала, що акторка лежала на сцені, терпіла сильний біль, але все одно запитувала присутніх, чи сподобалася їм вистава.

Реклама

Ця деталь дуже точно передає її ставлення до роботи. Навіть у критичний момент Писанка думала про глядача і про те, чи вдалося акторам довести історію до кінця.

Вона працювала з Наталією Ворожбит над фільмом «Демони», де грала Ніну — жінку, образ якої режисерка порівнювала з пострадянською Україною. Більшу частину стрічки вже зняли. Писанка вірила, що після лікування повернеться на майданчик і завершить роль.

Після початку повномасштабного вторгнення село Гореничі на Київщині, де мешкала її родина, опинилося під російськими обстрілами. Акторка виїхала до Німеччини, щоб продовжити лікування травмованої ноги. Там лікарі виявили онкологічне захворювання, про яке вона майже нікому не розповідала. Її чоловік Ігор Ісаков згодом повідомив про боротьбу акторки з тяжкою хворобою.

Навіть із Німеччини Писанка стежила за подіями в Україні, підтримувала друзів і будувала плани. У травні 2022 року вона востаннє звернулася до глядачів зі сторінки свого телевізійного проєкту.

«Я не сумую, є лише невеличка ностальгія. Життя триває, воно йде вперед. Воно змінюється, і ми разом із ним. Буде і “Твій день”, і новий день, буде все, коли ми переможемо. І я цієї перемоги очікую, як і всі українці».

Реклама
Руслана Писанка (1965-2022).
Фото з Інтернету

Руслана Писанка померла в ніч на 19 липня 2022 року в німецькому Кайзерслаутерні. Їй було 56 років.

Після її смерті колеги згадували не лише талант, а й обійми, жарти, самоіронію, відповідальність і здатність підтримати людину без зайвих слів. Руслан Сенічкін назвав її «центром гравітації», який притягував зовсім різних людей.

Можливо, саме тому її досі так легко уявити в кадрі: з усмішкою, новою ідеєю та впевненістю, що після найтемнішого дня неодмінно настане інший.

Пам’ять про людей, які дарували Україні світло, має жити.
Читайте більше на Telegram-каналі Субота Онлайн та на сторінці у Facebook.

Реклама

Схожі матеріали

Щоб відправити коментар вам необхідно авторизуватись.
Реклама

Популярні новини

Реклама