Біда приходить тоді, коли найменше її чекаєш…
Війна, розв’язана жорстокими нелюдами, змушує серце розриватися щоразу, коли дізнаєшся про загибель українського захисника.
22 липня стало днем, який назавжди залишиться скорботним для кожного мешканця Бердичівщини. Саме цього дня надійшла звістка про загибель ще зовсім юного земляка, щирого патріота рідної Батьківщини — Вадима Івашкіна.
23 липня у рідній Никонівці Гришковецької громади провели в останню путь воїна, який понад усе любив свою Батьківщину.
Боліло кожному. Біль від втрати захисника — наче лезо, що пронизує душу й залишає глибокі шрами, які, на жаль, ніколи не загояться.
Вадим Івашкін був призваний 21 червня 2024 року. Проходив службу на посаді номера обслуги зенітно-ракетного взводу стрілецького батальйону.
Довгий час воїн вважався зниклим безвісти. Рідні, близькі не втрачали надії: вірили, що ось-ось з’явиться бодай крихта звістки про те, що наймолодший син живий, що він повернеться додому… Але не судилося…
З глибоким болем і шаною з усіх куточків громади приходили люди, аби попрощатися з мужнім земляком, віддати останню шану 23-річному Герою.
Не пробачимо смерті тих, хто віддав життя за Україну. Не забудемо, не здамося, не зупинимося. Переможемо і обов’язково помстимося!
