ЯКБИ Ж…
Пурпурна осінь підпалила місто,
І розумієш з нею заодно:
Десь зовсім поруч щастя променисте:
Ну, не могло ж повз нас пройти воно!
Ну, не могло ж воно повз нас промчати!
То, може, щастя – ондечки: бігцем
Каштанчики, немовби їжачата,
До мене чимчикують! Підтюпцем!
Чи, може, то листок он той зелений
Посеред золотої висоти:
Він так привітно дивиться на мене,
Неначе звідтіля вже не злетить!
А погляд твій – спокусливо-грайливий!
Скажи: про що таке солодке сниш?!
…Якби ж не ця сирена із надривом!
Якби ж не ця мерзотниця, якби ж…
Василь Головецький
