Військовослужбовець ЗСУ Сергій Грицаков проходить службу у Житомирському територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки у роті охорони. З перших днів повномасштабної війни він добровольцем служив у 54-тій окремій механізованій бригаді артилеристом. Після поранення та проходження військово-лікарської комісії його визнали обмежено придатним.
Кореспондентам Сергій розповів, яким було його життя на війні.
“Я думав тільки про роботу. Я не думав про те, що може прилетіти. Тому що, якщо думаєш, то починаєш панікувати А паніка там зайва.Коли людина впадає в паніку, то вона потім починає таке виробляти…”, — сказав Сергій Грицаков.
Сорокасемирічний Сергій Грицаков народився поблизу Кропивницького. З перших днів повномасштабної війни Сергій добровольцем пішов до лав Збройних Сил України. Він розповів, що служив на Донеччині, у 54-тій окремій механізованій бригаді артилеристом.
“Воював два роки. Напрямок був спочатку Мар’їнка, потім Бахмут. Під Мар’їнкой був поранений. Потрапив під обстріл градів. Камаз розбило”, — поділився військовий.
Після поранення чоловік тричі лікувався у шпиталі. Після реабілітації знову повертався у зону бойових дій.
“Якби я поїхав звідти, а як кожний поїде, то хто буде там захищати країну? Розумієш, що треба робити роботу. За тебе її ніхто не зробить. Людей, як правило, не вистачає. Немає ким підмінити. Два роки сидиш без відпустки, без нічого. Бувало приїдеш, пів години подрімав і знову їдеш. Тільки приїхав — знову їхати. Не завжди так, звичайно. Але було так, як от тебе завели і ти отак. Хлопці у паніку впадають. Важко з цим жити. Я думав тільки про роботу. Тому що, якщо я вчасно не підвезу хлопцям БК чи поїсти, то хтось постраждає, скажімо так. Я старшим машини був по координатах. Координував водія, куди йому їхати”, — розповів Сергій.
За словами військовослужбовця, його самопочуття з кожним днем ставало все гіршим. Після проходження військово-лікарської комісії його визнали обмежено придатним. Наразі Сергій проходить службу у Житомирському територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки у роті охорони.
“Чоловіки повинні розуміти, що вони чоловіки, в кінцевому випадку. І я не прошу, щоб вони там за депутатів воювали. Але є родина вдома. Сім’ю хто буде відстоювати? Чи треба почекати, поки агресор прийде до них додому”, — сказав Сергій Грицаков.
Військовослужбовець ЗСУ поділився, що хоче повернутися до цивільного життя.
“Я, як нормальна людина, хочу повернутися до нормального життя. Не виходить поки”, — додав Сергій Грицаков.
Джерело: suspilne.media
