42-річний Олександр Чернієнко з Житомирщини вирощує 38 тисяч кущів лохини. Для плантації ягід сільська рада Червоносілки виділила йому 11 гектарів землі. Кореспондентам Олександр розповів, що розпочав цю справу в 2020 році.
За словами Олександра Чернієнка, до 2020 року він ніколи не куштував цієї ягоди. І взагалі не тримав її в руках і не знав, що вона така є. А потім побачив лохину в інтернеті, дізнався про її екологічність та безліч корисних властивостей, що її навіть використовують для лікування. І вирішили цим зайнятися. Земельну ділянку для вирощування лохини Олександр обрав на своїй малій батьківщині у селі Червоносілка. Чоловік сказав, що для плантації лохини сільська рада виділила йому 11 гектарів землі.
“Звернувся в сільську раду з таким питанням — чи можемо ми цим зайнятися. Перше питання було — скільки буде робочих місць? Я зрозумів, що тут ми можемо працювати і ми знайдемо спільну мову. Нам виділили ділянку. Ми її огородили і почали займатися викорчовуванням. Раніше тут було заліснення, самосад. Найняли техніку і викорчовували це все. Це у нас це зайняло десь пів року”, — розповів фермер.
Олександр говорить, що для успішного вирощування ягід він привіз понад 10 кубів спеціальної землі. Саджанці закупив на Вінниччині. Зараз 38 тисяч кущів лохини дають гарний врожай.
“Ходили, рахували кожний кущик. Дивилися, саджали. А коли вони вже виростають, знаєте, як дітки маленькі. Поки маленькі — ходиш, носика витираєш. А вже якщо доросліші, то якщо він сам впаде, то повинен сам і піднятися. Уже уваги трошки менше”, — сказав Олександр.
Олександр показав копанку, яку вирили для зрошування плантації лохини. Розповів, що вода туди набирається зі свердловини, в копанці нагрівається і потім через забірники потрапляє на поле під кожен кущик через систему крапельного поливу.
Збирають ягоди місцеві жителі. Олександр Черненко розповів, що роботу починають вранці, коли вже зійшла роса.
“Спочатку всі приходять до рукомийника і миють гарненько руки з милом, витирають вафельним рушником. І тільки ягоду взяли — не труть її, не витирають. Ця димка, пилок — це дуже важливо. Її потрібно вживати немитою. Вона чиста. Ми не використовуємо ніякі засоби захисту, ніякі добрива, які б шкодили здоров’ю людини”, — розповів чоловік.
Кореспонденти поспілкувалися із місцевою жителькою Тетяною, яка під час зйомки працювала на полі.
“Задоволення отримуємо, тому, що на свіжому повітрі робимо, ягоду збираємо, — сказала Тетяна. — Зараз такий важкий час, війна. Можна заробити. Це дуже важливо для нас. Ми можемо так само і їсти. Нам дозволяють взяти додому, для дітей”.
Олександр розповів, що почав будувати виробничі приміщення. Для найманих працівників — міні гуртожиток, їдальню, душові кабіни та санвузол.
Джерело: suspilne.media
