Спогади, старі фотографії, відео за чашкою кави. У Звягелі відбувся вечір пам’яті загиблого військовослужбовця ЗСУ Тімура Абубакарова. Зустріч організували 20 червня, у день народження Тімура — йому мало виповнитися 30 років. На зустріч зібралися близькі та друзі Тімура.
Тімур Абубакаров був професійним військовим — до початку повномасштабного вторгнення двічі брав участь у миротворчих місіях у Косово та Ліберії. У 2018 році Тімур звільнився з війська, повернувся до Звягеля, де навчався і працював. З першого дня повномасштабного вторгнення він повернувся до війська, брав участь у захисті Києва, Лисичанська та Світлодарської дуги.
Дружина Тімура Абубакарова Катерина розклала фото загиблого чоловіка у кафе, де відбувався вечір пам’яті. На світлинах зображені різні моменти життя Тімура. 20 червня йому мало виповнитися 30 років, але він загинув, виконуючи бойове завдання, 2 серпня 2023 року.
“За знаком зодіаку Тіма був близнюками і він був дуже двосторонньою особистістю. Я знаю Тіму як свого чоловіка, батька нашої дитини, і знаю Тіму-воїна. Тому навіть якби я виділяла якісь особливі фотографії, то їх точно було б дві. Одна — це наш Тімур у цивільному житті, людина, яка хотіла розвиватися, була професіоналом своєї справи, найкращий батько, коханий чоловік. І Тіма, Тамерлан-воїн, а він був дуже хорошим воїном, одним з найкращих”, — розповіла Катерина Абубакарова.
Катерина Семененко разом з чоловіком товаришували з родиною Тімура. Жінка згадує, що Тімур постійно намагався щось змінити на краще у війську.
“Мій чоловік був капітаном, командиром роти. У них з Тімуром була велика різниця у віці, але тим не менш вони знаходили точки спілкування між собою. Це були надзвичайно живі та цікаві розмови. Навіть коли Тімур пішов з війська до 2022 року, вони все одно збиралися і обговорювали різні теми. Тімур був більше ідеалістом, а мій чоловік вже все сприймав спокійніше, відштовхуючись від реалій”, — сказала Катерина Семененко.
Вечір пам’яті Тімура Абубакарова проводили у неформальній обстановці кав’ярні у Звягелі. Присутні ділилися спогадами, дивилися фотографії та відео з Тімуром за чашкою кави.
“Одного разу він сказав, що якщо помре, то хотів би, щоб його друзі зібралися у такій неформальній, камерній обстановці, пили каву, його улюблений фільтр і згадували його теплими історіями та словами. Він дуже не хотів, щоб це були сльози і горе. Він дуже хотів, щоб ми святкували життя,” — розказала дружина Тімура.
На вечорі пам’яті були присутні рідні, близькі та знайомі Тімура. Ірина Гудзь познайомилася з Тімуром у 2017 році, коли він у Києві без вагань сів за кермо мікроавтобуса, водію якого стало зле, та довіз і водія, і пасажирів до Звягеля.
“Він тоді довіз усіх пасажирів, хоча міг знайти 32 відмовки, щоб цього не робити. Але коли побачив, що водію погано і його син розгублений, то без вагань поїхав. Так зав’язалася наша дружба. Я зрозуміла, що це людина, яка розуміє біль інших людей з пів слова. Він завжди був відповідальний, креативний, сучасний і завжди ніс світло у цей світ”, — сказала Ірина Гудзь.
Під час вечора пам‘яті також організували благодійний збір на допомогу ЗСУ.
Джерело: suspilne.media
