Віднедавна жителі Зарічного (Рівненська обл.) не виходять з дому без моркви чи яблука у кишені. Це ласощі – для оленя Борьки, який щодня навідується до селища. Про те, звідки у селищі взявся олень та чим він тут займається розповідають місцеві мешканці.
Жив у просторому вольєрі
Відеоролики, де у головній ролі лісовий красень, набирають сотні тисяч переглядів. Олень Борис з смт Зарічне, що на Рівненщині, – місцева зірка. Тварина щодня навідується до селища, неспішно прогулюється тамтешніми вуличками, без остраху підходить до людей, зазирає до магазинів.
Руслан Христюк кілька років тому придбав однорічного оленя англійсько-угорської породи, з розкішними рогами
– Наш красень, наш талісман, – сміються продавці місцевої крамниці «Наталка». – Нікому не дамо його образити. Наш Борька!
Жінки обережно дають оленю морквину, яку той одразу хрумає. Отримавши ще й яблуко, олень поволі йде далі.
– Це він до Петровича рушає, – кажуть місцеві мешканці.
Петровичем називають місцевого мисливця Руслана Христюка. Саме він кілька років тому придбав однорічного оленя англійсько-угорської породи з розкішними рогами, тому що хотів збільшити популяцію цього виду у місцевому угідді. Так і сталося. Борька підріс та виправдав усі сподівання Руслана Христюка: чисельність оленячого стада збільшилася на десять особин, наступного року – ще на стільки ж. Олені жили в просторому загоні, чи, як каже сам Христюк, вольєрі майже у сім гектарів. І все було добре аж до однієї зимової ночі. У вольєр з оленями пробрався вовк.
– У той вечір я приїхав погодувати оленів, – розповідає мисливець Руслан Христюк. – Заїхав автівкою у вольєр. І тут до мене біжить Борька. Помічаю, що олень наляканий, збентежений, не бере з моїх рук моркву, як зазвичай, і мало в машину не залазить. Я зрозумів, що щось сталося. А через кілька метрів побачив вовчі сліди.
Чоловік миттєво повернувся до машини, схопив рушницю та продовжив перевірку вольєру. І побачив у снігу глибокий відбиток від тулуба вовка. Мисливці знають, що вовк ось так качається по землі лише після того, як добряче поїсть.
– Тоді я зрозумів, що хижак загриз когось з оленів, виявилося, вагітну олениху, – продовжує свою розповідь Руслан Христюк. – Вже опісля, вивчивши усі вовчі сліди, ми з іншими мисливцями зрозуміли, що до вольєру через підкоп пробрався великий самець, а ще була самиця, яка чекала його з іншої сторони сітки.
Вовк носив своїй подрузі м’ясо у своєму ж шлунку.
Знайшов хату господаря
Після цього випадку Руслан Христюк випустив усіх оленів у ліс: вважається, що у дикій природі цих тварин хижакам спіймати у рази важче, аніж в обмеженому просторі.
– Я мав це зробити навесні, але вирішив, що треба вже, не варто чекати, – розповідає. – Борька на той час вже звик до мене. Я підгодовував його, він знав мою машину, знав мене, завжди першим біг до моїх рук. А після того, як я випустив оленів, не бачив його аж 9 місяців.
Та одного дня до Руслана Петровича зателефонувала сусідка, мовляв, олень прийшов до його хати. Це був Борька.
– Як я втішився, побачивши його, – пригадує мисливець. – Нагодував, напоїв. Зрадів йому, як своїй дитині! А Борис аж усміхався. Так, вміє сміятися: задирає верхню губу. Від того часу в моєму дворі завжди стоїть відро із кукурудзою – для Борьки.
Олень – місцевий улюбленець. Побачити його їдуть зі сусідніх міст, з Рівного, навіть з інших областей. Навіть на передовій знають про зарічнянського Бориса й передають йому вітання – син Руслана Христюка захищає кордони України й розповів своїм побратимам про живий талісман Зарічного.
Люди підгодовують Бориса оленячими смаколиками, влаштовують з ним фотосесії, знімають відео. А Борис ще той хитрун! Не маєш моркви чи яблука в кишені? Тоді й на знімки не сподівайся! А ще особливо подобається оленю смак тюльпанів. Тільки бачить ці квіти на грядці, до якої є вільний доступ, одразу біжить ними ласувати. Любить навідатися і на місцевий стадіон. Зарічнянці жартують, що скоро Борька й у футбол гратиме.
Нещодавно олень скинув свої розкішні роги
– Багато хто хотів би придбати ці роги, кажуть, хтось з місцевих їх знайшов та вже продав, але мені головне – аби Борьку не ображали, – каже Руслан Христюк. – Хоча Борька й сам себе образити не дасть. Більш того, ще й свою територію, тобто мій двір, захищає від чужинців.
Так, олень дійсно великий, дорослий і досить спокійний як для дикої тварини. Щоправда, Руслан Петрович постійно нагадує місцевим жителям не галасувати біля Борьки, не штурхати його.
– Це дика тварина, тому треба зважати, – пояснює. – Зараз він спокійний, а от коли його роги виростуть і стверднуть, коли почнеться гон (восени), тоді стає агресивним, б’ється. І, скажу вам, він тоді сам йде до лісу. Поки Борька так живе: трохи в лісі, трохи тут в нас. От я з вами зараз розмовляю, а він ходить біля моєї хати попід вікнами, товче часник та цибулю, які висадила жінка. Та хіба на нього можна ображатися? Він же чудовий!
Джерело: kp.ua
