До загалу #воююча країни звертаються дружина Оксана Огнєва, рідні, близькі та побратими з проханням допомогти увічнити світлу пам’ять полеглого бійця Віктора Огнєва, підписавши електронну петицію про присвоєння йому почесного звання Героя України (посмертно).
Віктор Сергійович Огнєв народився 4 квітня 1993 року, в невеликому містечку Черняхів, Житомирської області.
Ріс неймовірно милим, добрим хлопчиком. Завжди допомагав батькам і рідним, любив майструвати, гарно вчився в школі. Не боявся роботи, брався за все, аби заробити гроші. Дитинство було непростим.
Різне довелося пережити йому. Але Віктор завжди мріяв про міцну сім’ю, і вже в 2013 році знайшов своє кохання. Тоді ж і народився перший синочок, а згодом в 2020 році і другий синочок.
З роллю батька він впорався на відмінно. Виховував справжніх захисників для мами.
У 2014 році успішно закінчив вище професійне училище Житомирського державного технологічного університету і здобув професію верстатник широкого профілю.
Працював, шукав підробіток, ніколи не байдикував, мріяв про власну машину.
Всі рідні і друзі знали і бачили як він старається. Все в руках виходило, всі мрії з часом ставали реальністю.
18 січня Віктор вступив до лав Збройних сил України, а після підготовки у Великобританії доєднався до бойового підрозділу, 82-ї десантно- штурмової бригади, військова частина А2582. Пишався, що захищає Україну, а його побратими пишалися ним. Вони завжди говорили:
“Це наш Огоньок! Вміє підняти настрій всім”. Надійний, веселий, щирий, світлий, добрий… таким і залишиться в пам’яті своїх побратимів…
Старший солдат Віктор Огнєв загинув 17 серпня 2023 року, на Запорізькому напрямку під н.п. Роботине, рятуючи побратимів, потрапив під артобстріл. Отримав травми несумісні з життям.
Йому би жити і жити !… Але війна забирає найкращих…
Для друзів дитинства смерть Віктора стала тяжкою втратою. “Вітя був справжнім другом, в будь-якій біді виручить. Хоч вночі набери його номер, він одразу ж спішить на поміч”,- згадує друг дитинства Сергій.
“Стільки скільки ми з ним пережили, ніхто не знає. Мріяли дітьми стати археологами, знайти щось історичне! Жили хата біля хати , думав так і будемо до кінця життя з ним…”
Під час останньої зустрічі він знав, він як передчував щось. Попросив, допомагай Ксюші в разі чого… Вперше ми тоді з ним плакали…”
“Не знаю, як жити далі без коханого.. Вітя через декілька днів мав прийти у відпустку. За день до смерті обіцяв що скоро побачимося, встиг поговорити з синами.. Толічок, синок старший так чекав на татка… Між ними був дуже сильний зв’язок. На похованні обіймав труну і звав татка… Як жити далі? ми ж всього декілька днів не дочекались… Клята війна – розповідає дружина Оксана.
Для його сім’ї це страшна втрата, як і для інших сімей, які щодня втрачають своїх близьких.
Без батька залишилися двоє чудових синів: Анатолій 2013 року народження і Владислав 2020 року.
Свої співчуття родині загиблого бійця висловили друзі, побратими, земляки, Черняхівська селищна рада.
#воююча країна попрощалася зі своїм Героєм 25 серпня біля його рідного дому у Черняхові по вулиці Івана Франка, 129. Далі чин відспівування продовжився в церкві Георгія Побідоносця по вул. Романа Шухевича.
Кримський бандерівець приєднується до слів скорботи рідним та близьким Героя, розділяємо ваш біль та схиляємо голову в глибокій скорботі та молитві…
Просимо підтримати згорьовану родину. Сили вам і витримки, щоб пережити цю непоправну втрату…
Молімося за упокій душі новопреставленного воїна Віктора, який до останнього подиху та биття серця боронив рідну землю! Нехай Господь прийме Героя у свої обійми, втамує біль і заповнить пустку в серцях рідних…
Світла пам’ять і вічна шана Герою, який віддав життя за Незалежність та територіальну цілісність воююча України.
Бути Воїном означає жити вічно.
Слідкуйте за нашими новинами в Телеграм-каналі Субота Онлайн
