00:35, Вівторок, 13 Червня, 2023

Згорьована мати з Житомирського району, яка втратила свого сина на війні благає про допомогу

– Доброго дня, дорогий український народе!

Я, Ковальчук Наталія Олександрівна, колишня (Тонкопрядко). Я проживаю в с.Івниця, Житомирського району, Житомирської області. Я вам хочу розповісти свою історію, нажаль дуже сумну.

Вийшла я заміж в 18 років (1982р.) за Тонкопрядко Віктора Євгеновича. У 1984 році у нас народився син Сергійко, якого я дуже чекала і дуже була щаслива. У 1985 році, коли синочку виповнилося 1,5 рочки, його горе-батько покинув нас і пішов до жінки з дитям (родом вона з Котельні), яка працювала з ним на складі і забрала його у маленької дитинки. Офіційно він подав на розлучення в 1988році. На суді, коли його запитали причину розлучення, він сказав просто, що має іншу сім’ю.

Коли суддя запитав, чи є в тій сім’ї його діти, він сказав – немає, а лише наш синок. Після цих слів, суддя відразу нас розлучив, без роздумів. З тих пір він забув, що має такого чудового сина. Горе-батько ніколи і нічим не допомогав сину в житті, не те що грошей не давав, а ніколи навіть і цукерка не купив. Коли Сергій був малесенький, я працювала в Житомирі, в дитячому садочку. Інколи забирала його з собою, а інколи допомогла глядіти його моя мама. Коли я їхала на вихідні з Житомира, а мама виходила з синочком на зустріч, то так названий “батько” теж їхав з Житомира з нею і тікали другою стороною, щоб тільки не зустрітися з ним. Подавши його на аліменти, не повірите, він платив 96коп, 78коп., при цьому він працював на Промавтоматиці, де була сама вища заробітня плата, на той час. Я і мій син, ніколи в житті від нього нічого не просили.

Син завжди казав: ” Мам, у мене язик не повертається сказати на нього батько!”

Коли синові було 15 років, в нашому житті з’явився справжній Батько, так завжди казав синок – це Ковальчук Володимир Степанович. Він сина дуже любив, а син його. Вова і випуск у школі зробив, і вечоринку сину, і навчав у автодорожньому технікумі, і весілля зробив і були вони завжди, як дуже добрі друзі, робили все разом. А так названий “батько”, за все життя передав на весілля аж 200грн. і на цьому все! А ще, коли синові було десь10-12 років, ми поїхали за велосипедом і в нас не вистачило 30грн, то синок один раз за все життя попросив їх у горе-батька. На що отримав відмову, мовляв , що в нього зараз немає, потрібно було раніше просити і не дав по сьогоднішній день .

Дорогі люди, чому я пишу вам всю цю історію, тому що в нас трапилося дуже велике горе Коли почалася війна, мій синочок пішов добровольцем і 10 квітня 2023 року, його вбили. І тепер у мене немає сина!!!!

Да так названий батько, приходив на похорон зі своєю сім’єю , я їх не бачила, мені розповідали люди. І тільки-но ми похоронили сина, він відразу зі всіма документами поїхав у частину, щоб отримати виплату за смерть моєї дитини. Ми з невісткою їхали, і навіть не знали чому нас викликають. А горе-батько на руках мав всі документи, копії і навіть знав скільки грошей має отримати. Військова частина сказала, що йому ці гроші обов’язково виплатять. За що?! На смерті, на крові мого сина він заробив гроші, льготи і пенсію, коли в його житті він не брав ніякої участі. Прошу, люди добрі, допоможіть мені зробити так, щоб він нічого не отримав… Я просто цього не витримаю. Мені не потрібні гроші, зароблені такою ціною.

Так названий батько, після похорону дитини, навіть на могилці ні разу не був. Чому його діти, яких мій син не знав і знати не хотів і ця “жінка” , яка забрала його у маленької дитини , повинні наживатися на крові мого синочка?

Дякую всім за увагу. На превеликий жаль, ми не можемо зарадити даній ситуації, але можливо хоть совість у цих людей заговорить!!!, – написала у соціальній мережі Фейсбук Наталья Ковальчук.