Сільське тваринництво на Житомирщині переживає непрості часи. У приватних господарствах жителів області стрімко скорочується поголів’я великої рогатої худоби. Журналісти поспілкувалися з мешканцями Андрушівки та науковцями Поліського національного університету, аби з’ясувати, чому селяни дедалі частіше відмовляються від утримання корів.
Реалії Андрушівки: «Молоко приймають за копійки»
Місцевий житель Андрушівки Микола з сумом констатує: якщо ще три роки тому на їхній вулиці у спільну череду ходили 70 корів, то нині ледве набирається 20. Раніше чоловік мав трьох корів, але зараз через вік та труднощі з утриманням великого господарства змушений був відмовитися від худоби.
«Сіно важко заготовляти, та й косити ніде. Допомагати теж нікому — молодь не хоче цим займатися, бо це дуже важка праця. До того ж молоко приймають за копійки: у магазині літр коштує 40 гривень, а в людей закуповують по 7–8 гривень. Через такі низькі закупівельні ціни люди й не прагнуть тримати худобу», — ділиться Микола.
Бики у смітті та кози-жебраки: жителі Малина знову скаржаться на ферму в центрі міста
Інша жителька Андрушівки, Валентина, наразі утримує 7 корів (ще два роки тому їх було 8). Вона виводить худобу на пасовище щодня о 5 годині ранку і зазначає, що головні проблеми пов’язані з постійним зростанням цін. На утримання йде сіно, комбікорм та сухий жом, який є дорогим і складним у доставці. Минулого року тюк сіна чи соломи коштував 65–70 гривень, але через подорожчання пального майже вдвічі, цьогорічна вартість закупівлі залишається невідомою. Разом з тим, жінка нагадує: якщо родина тримає понад три корови, всі вони обліковуються, і держава компенсує 7 тисяч гривень на кожну тварину.
Що кажуть цифри та наукові дослідження
Економічне підґрунтя проблеми дослідив аспірант Поліського національного університету Олександр Рожков. У 2024 році спільно з Київською школою економіки він проводив галузеве дослідження «Вирощування великої рогатої худоби в сільській місцевості», опитавши мешканців Черняхівської та Андрушівської громад Житомирської області.
Результати розрахунків виявилися наступними:
- Витрати: На утримання однієї корови власники витрачають приблизно 35 тисяч гривень на рік.
- Прибуток: Чистий прибуток від здачі молока становить близько 85 тисяч гривень на рік на всю родину (це орієнтовно лише 3,5 тисячі гривень на місяць).
Олександр Рожков виділяє кілька ключових факторів, які стимулюють селян скорочувати поголів’я:
- Низька окупність: Продати молоко на ринку самостійно по 30 гривень за літр важко через логістику та пошук попиту. Тому люди частіше переходять на переробку (кисломолочний сир, твердий сир, вершки, сметану), що можна продати дорожче.
- Фактор мобілізації: Коли чоловіків із сільських родин мобілізують до лав ЗСУ, жінкам стає фізично важко самостійно косити сіно та утримувати корову.
- Демографія: Спостерігається значний відтік населення — молодь залишається жити в містах і не виявляє бажання продовжувати господарську справу батьків.
Скорочення поголів’я худоби у приватних секторах є серйозним викликом для продовольчої безпеки регіону та збереження українського села як такого. Без належного регулювання закупівельних цін та підтримки молодих фермерів тенденція до зменшення кількості корів продовжуватиметься. Субота Онлайн триматиме руку на пульсі соціально-економічного життя Житомирщини та інформуватиме про зміни в аграрному секторі краю.
Бажаєте першими дізнаватися про проблеми та досягнення громад Житомирщини, аграрні новини та аналітику? Підписуйтеся на наш Telegram та приєднуйтесь до обговорень у Facebook. Захищаємо інтереси селян разом!
