12 жовтня 1957 року в Мюнхені агент радянського КДБ Богдан Сташинський убив 45-річного Лева Ребета — українського політичного діяча, публіциста, науковця та одного з провідних діячів Організації українських націоналістів.
Убивство сталося вранці на сходах будинку на Карлсплац, де містилася редакція газети «Український самостійник». Сташинський застосував прихований пристрій із синильною кислотою, розроблений радянськими спецслужбами.
Від Стрия до керівництва ОУН
Лев Ребет народився 3 березня 1912 року у Стрию. Ще під час навчання в українській гімназії долучився до пластового руху, а 1927 року вступив до Української військової організації. Згодом став членом Організації українських націоналістів.
Від 1930 року Ребет очолював провід ОУН у Стрийському повіті, а в середині 1930-х років став керівником Крайової екзекутиви ОУН на західноукраїнських землях. За політичну діяльність його неодноразово затримувала польська поліція. Загалом у польських в’язницях він провів близько двох із половиною років.
Паралельно Ребет навчався на правничому факультеті Львівського університету, який закінчив 1938 року, здобувши ступінь магістра права.
Акт відновлення державності та концтабір
Після розколу ОУН 1940 року Лев Ребет підтримав крило Степана Бандери. Він був серед учасників подій, пов’язаних із проголошенням 30 червня 1941 року у Львові Акта відновлення Української Держави.
Ребет обійняв посаду заступника голови Українського державного правління Ярослава Стецька. Після арешту Стецька він тимчасово виконував обов’язки керівника уряду.
14 вересня 1941 року німецька окупаційна влада заарештувала Ребета. До 1944 року він перебував у нацистському концтаборі Аушвіц.
Наукова і політична діяльність у Мюнхені
Після війни Лев Ребет оселився у Мюнхені. Він працював в Українському вільному університеті, де викладав державне право, здобув науковий ступінь і 1954 року став професором.
Ребет співпрацював із виданнями «Українська трибуна», «Час» і «Сучасна Україна», а впродовж 1955–1957 років очолював редакцію газети «Український самостійник».
Серед його найвідоміших праць — «Формування української нації» 1951 року та «Теорія нації», видана у 1956-му. Книга «Світло і тіні ОУН» вийшла друком уже після його смерті — 1964 року.
Через суперечності в Закордонних частинах ОУН Ребет і Зиновій Матла 1954 року сформували окреме керівне середовище. Його учасників неофіційно називали «двійкарями», а згодом ця течія оформилася як ОУН за кордоном.
Убивство, організоване КДБ
Радянські спецслужби вважали Лева Ребета впливовим ідеологом української політичної еміграції. У квітні 1957 року агент КДБ Богдан Сташинський розпочав стеження за ним, а 12 жовтня здійснив убивство.
Справжні обставини смерті Ребета стали відомі лише після того, як Сташинський 1961 року втік на Захід і здався правоохоронцям. Він зізнався також у вбивстві Степана Бандери, скоєному 15 жовтня 1959 року за допомогою подібної зброї.
Під час судового процесу 1962 року в Карлсруе Сташинський розповів про накази радянських спецслужб. За оприлюдненими матеріалами його свідчень, куратори називали Ребета «теоретиком української політичної еміграції» та вважали його небезпечнішим для СРСР за Бандеру.
Перепоховання у Львові
Спочатку Лева Ребета поховали в Мюнхені. 30 жовтня 2010 року останки політичного діяча та його дружини Дарії Цісик-Ребет урочисто перепоховали на Личаківському кладовищі у Львові.
Джерела: Український інститут національної пам’яті, Internet Encyclopedia of Ukraine, Служба зовнішньої розвідки України.
Важливі новини та пояснення — поруч із вами.
Читайте більше на Telegram-каналі Субота Онлайн та на сторінці у Facebook.
