На житомирській Польовій досі є вулиця Кибальчича. Ім’я, повз яке щодня проходять мешканці навколишніх будинків, належить людині з незвичайною біографією. Микола Кибальчич виготовляв бомби для революціонерів, був причетний до вбивства російського імператора, а в камері смертників створив проєкт реактивного літального апарата. Його креслення знайшли лише через 36 років. Згодом ім’ям винахідника назвали кратер на зворотному боці Місяця.
31 жовтня 2026 року виповнюється 173 роки від дня народження Миколи Кибальчича. Він прожив лише 27 років, але його ім’я залишилося водночас в історії революційного руху, ракетної техніки та на картах українських міст.
З маленького Коропа — до задуму польоту за межі Землі
Микола Кибальчич народився 31 жовтня 1853 року в Коропі на Чернігівщині, у родині священника. За календарем, який тоді використовували в Російській імперії, це було 19 жовтня.
Здібності до точних наук проявилися ще під час навчання в Новгород-Сіверській гімназії. Згодом юнак вступив до Петербурзького інституту інженерів шляхів сполучення, а пізніше навчався в Медико-хірургічній академії.
Проте його життя дедалі більше визначали політичні переконання. У 1875 році Кибальчича заарештували через революційну діяльність. Майже три роки він провів в ув’язненні, зокрема в Лук’янівській тюрмі Києва.
Після звільнення приєднався до підпільної організації «Народна воля», яка виступала проти самодержавства та вдавалася до політичного терору.
Бомба, якою вбили Олександра II
Кибальчич добре знався на хімії й вибухових речовинах. У 1879 році він очолив таємну лабораторію «Народної волі», де виготовляли вибухові пристрої.
Саме він розробив бомби, використані під час замаху на російського імператора Олександра II у Петербурзі 13 березня 1881 року. Імператор загинув, а разом із ним нападники завдали смертельних поранень іншим людям.
Через кілька днів Кибальчича заарештували. Суд визнав його винним в участі у змові та підготовці вбивства імператора й засудив до смертної кари.
Він не був людиною, яка лише мріяла про наукові відкриття. Його знання вже застосували для створення зброї, що забрала людські життя. Але саме після вироку ті самі знання привели його до зовсім іншого задуму.
У камері смертників він креслив апарат для польоту людини
Очікуючи страти, Кибальчич працював над проєктом літального апарата, який мав рухатися завдяки реактивній силі газів.
Його задум ґрунтувався на принципі, знайомому кожному, хто бачив запуск ракети: гази вириваються в одному напрямку, а сам апарат рухається у протилежному.
Винахідник запропонував використовувати пороховий двигун із контрольованим горінням палива. Він розмірковував над тим, як регулювати тягу, запобігти перегріванню конструкції та керувати польотом.
Кибальчич назвав свою роботу «Проєкт повітроплавного приладу». У ній ішлося про апарат, здатний підіймати людину завдяки реактивній силі, з перспективою польотів за межі земної атмосфери.
Це був теоретичний проєкт, а не готова ракета. У Кибальчича не було можливості побудувати й випробувати машину. Проте він поставив інженерні питання, над якими в наступні десятиліття працювали творці ракетної техніки.
За даними українського енциклопедичного довідника та історії космічної галузі, його робота належить до найраніших відомих проєктів реактивного літального апарата для людини.
Страта відбулася, а креслення зникли на десятиліття
15 квітня 1881 року Миколу Кибальчича стратили в Петербурзі разом з іншими учасниками замаху на імператора. На той момент йому було 27 років.
Проєкт реактивного апарата залишився серед матеріалів слідства. Його не передали вченим для дослідження, і десятиліттями про існування креслень майже ніхто не знав.
Лише 1917 року рукопис знайшли в архіві поліцейського департаменту. Наступного, 1918 року, його вперше опублікували.
На той час Кибальчича не було серед живих уже 37 років. Світ розвивав авіацію, а його задум реактивного польоту нарешті вийшов за межі архіву.
Історія ракетної техніки згодом отримала й інші суперечливі сторінки. Зокрема, на Суботі Онлайн раніше розповідали, як німецька ракета V-2 стала водночас зброєю терору й одним із попередників космічних ракет.
У Житомирі вулиця Кибальчича залишилася
У Житомирі ім’ям Миколи Кибальчича названа невелика вулиця в житловому районі Польова. Вона проходить серед багатоповерхових будинків неподалік вулиць Корольова та Космонавтів.
У 2022 році житомиряни пропонували розглянути її перейменування разом з іншими міськими топонімами. Однак вулиця зберегла назву.
У поштових адресних переліках 2026 року вулиця Кибальчича зазначена з двома індексами — 10009 та 10025, залежно від номера будинку.
На вулиці Кибальчича, 16, розташований Житомирський обласний центр крові. Це одна з добре відомих адрес для містян, які приходять здавати донорську кров.
У яких ще українських містах є вулиці Кибальчича
Ім’я винахідника можна зустріти й на інших українських картах:
- Київ. Вулиця Миколи Кибальчича розташована у Дніпровському районі. Назву отримала ще 1961 року. Іменем винахідника також називають житловий масив.
- Чернігів. Вулиця Кибальчича зберігається в Деснянському районі міста.
- Короп на Чернігівщині. На батьківщині винахідника є меморіальний музей у родинному будинку, а його ім’я збереглося в місцевій топоніміці.
У деяких містах назви змінилися. У Харкові колишню вулицю Кибальчича 2024 року перейменували на вулицю Іллі Коваля — на честь нацгвардійця, який загинув, захищаючи Україну.
У Львові колишня вулиця Кибальчича з 2024 року має назву Херсонська. В Одесі її перейменували на вулицю Луїджі Іоріні.
Отже, географія вшанування Кибальчича поступово змінюється, але Житомир залишається серед українських міст, де його ім’я можна побачити на вуличних табличках.
На зворотному боці Місяця є кратер Кибальчича
Найвіддаленіший від земних вулиць пам’ятний знак Миколі Кибальчичу розташований на Місяці.
На його зворотному боці є кратер Kibal’chich діаметром близько 92 кілометрів. У 1970 році Міжнародний астрономічний союз офіційно затвердив цю назву.
Кратер розташований неподалік великого місячного кратера Корольова, названого на честь конструктора ракетно-космічної техніки Сергія Корольова, який народився в Житомирі.
Так на зворотному боці Місяця опинилися поруч імена двох людей, пов’язаних з українською історією ракетобудування: Кибальчича, який залишив креслення реактивного апарата, та Корольова, під керівництвом якого людство здійснило перші орбітальні польоти.
Хочете більше цікавих новин і корисних матеріалів?
Підписуйтеся на Суботу Онлайн у Telegram або Facebook.
