Суботня інформація

«Апокаліпсис» з автографом Кравчука: як у Коростені на Житомирщині народилася незвичайна газета

«Апокаліпсис» з автографом Кравчука: як у Коростені на Житомирщині народилася незвичайна газета
ПІДПИШІТЬСЯ НА НАС В GOOGLE
ДОДАТИ ЗАРАЗ

Газета з назвою «Апокаліпсис», перший номер із автографом Леоніда Кравчука, а невдовзі — судова суперечка з міською владою. Так починалася історія одного з незвичайних друкованих видань Коростеня на Житомирщині. Газета пережила зміну назви, непрості дев’яності й у 2026 році відзначила своє 35-річчя.

14 жовтня 1991 року журналіст Віктор Васильчук випустив перше число «Апокаліпсису». Україна лише кілька тижнів жила після проголошення незалежності, попереду були референдум і президентські вибори.

Реклама
«Апокаліпсис» з автографом Кравчука: як у Коростені на Житомирщині народилася незвичайна газета
Віктор Васильчук

Тоді до Коростеня приїхав кандидат у президенти Леонід Кравчук. Васильчук підійшов до нього з проханням залишити автограф для нової газети. Кравчук погодився й написав побажання:

«Газеті і журналістам писати для людей і за людей, за їх незалежність!»

Згодом ці слова з’явилися на першій шпальті.

«Апокаліпсис» з автографом Кравчука: як у Коростені на Житомирщині народилася незвичайна газета

Чому газету назвали «Апокаліпсис»

У Коростені вже існувала міськрайонна газета «Радянське Полісся», де раніше працював і сам Васильчук. Нове видання задумували як незалежний голос для розмови про життя міста, політику та проблеми людей після Чорнобильської катастрофи.

Реклама

Коростенщина тяжко постраждала від радіоактивного забруднення. Для редакції питання екології, здоров’я дітей і майбутнього краю були серед головних.

А назва, яка могла налякати читача, мала зовсім інший задум. У спогадах, опублікованих Національною спілкою журналістів України, Віктор Васильчук пояснював:

«Апокаліпсис — кінець світу, але й пересторога, нагадування, зрештою одкровення».

Журналісти писали про місцевих чиновників, підприємства, природу, чорнобильські проблеми, культуру й повсякденне життя. Згодом «Енциклопедія Сучасної України» відведе цій коростенській газеті окрему статтю.

Сто примірників, рознесених власноруч, і суд на чотири мільйони

Перші випуски газети редакція поширювала самотужки. Примірники розкладали по поштових скриньках, вручали знайомим і перехожим, надсилали на підприємства за власний кошт.

Реклама

«Тираж газети дотягував ледве до сотні примірників», — згадував Васильчук.

У 1992 році після критичних публікацій у редакції виник конфлікт із місцевою владою. За спогадами засновника, тодішній голова міськвиконкому подав позов про захист честі й гідності, оцінивши свої вимоги у чотири мільйони карбованців.

Серед публікацій, через які виникла суперечка, Васильчук називав матеріали «Не «пущать»!..», «Замкнене коло» та «В опозиції бути легше». Судовий конфлікт тривав два роки.

У 1994 році редакція змінила формат і назву видання. Замість «Апокаліпсису» почав виходити благодійний вільний тижневик «Вечірній Коростень». Своєрідне домашнє ім’я газети — «Вечірка» — збереглося на десятиліття.

Газету почали видавати всією родиною

Згодом тижневик почав випускати тематичні сторінки для дітей, учителів і підприємців, літературні матеріали та місцеві оголошення. При редакції працювало невелике видавництво, що друкувало книжки коростенських авторів.

Реклама

Васильчук продовжував працювати журналістом і водночас писав художні твори. У 2025 році коростенець став лауреатом Всеукраїнської літературної премії імені Михайла Коцюбинського в номінації «Дитяча література».

Коростенець став лауреатом Всеукраїнської літературної премії імені Михайла Коцюбинського
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ:
Коростенець став лауреатом Всеукраїнської літературної премії імені Михайла Коцюбинського
За яку літературну працю засновника коростенської газети відзначили всеукраїнською премією у 2025 році

У жовтні 2026-го «Вечірньому Коростеню» виповнилося 35 років. Видання, яке починалося в перші місяці незалежності, продовжує виходити як сімейна газета.

Тепер над нею разом із Віктором Васильчуком працюють його рідні. Донька Юлія, професійна журналістка, взяла на себе значну частину підготовки текстів, фотографій, верстки та друку. Газета, перші сто примірників якої розносили по Коростеню власноруч, перейшла до наступного покоління родини.

Хочете більше історій місцевої преси та людей Житомирщини?
Підписуйтеся на Суботу Онлайн у Telegram або Facebook.

Реклама

Схожі матеріали

Щоб відправити коментар вам необхідно авторизуватись.
Реклама

Популярні новини

Реклама