У місті Коростишів на Житомирщині ветеран Збройних сил України Максим Войтюк разом із дружиною Валерією розвиває центр ветеринарної допомоги.
Власну справу подружжя започаткувало після повернення Максима з фронту, скориставшись державними мікрогрантами та ветеранською програмою підтримки бізнесу. Для родини ця клініка стала не просто роботою, а способом відновлення, переосмислення життя і відповіддю на виклики війни, – розповідає Суспільне Житомир.
Максим Войтюк — ветеринар за освітою та учасник бойових дій. За його словами, війна кардинально змінила ставлення до професії та відповідальності.
Він зізнається, що після фронту інакше сприймає цінність взаємодопомоги — і між людьми, і у ставленні до тварин. Усвідомлення того, наскільки важливо бути корисним і не залишатися байдужим до чужого болю, лише зміцнило його бажання працювати за фахом і допомагати.
Повернення до цивільного життя далося непросто. Максим говорить про різкий контраст між реаліями війни та мирним ритмом, до якого доводиться звикати поступово. У кожного ветерана цей шлях адаптації має свій темп і свої труднощі.
Саме робота стала для нього одним із головних способів відновлення. Занурення у справу, яка має зміст і конкретний результат, допомагало перемикатися, повертати внутрішню рівновагу та відчуття стабільності. Робота з тваринами, за словами Максима, має ще й терапевтичний ефект — вона заспокоює і дозволяє зосередитися на простих, але важливих речах.
Ідея створення власної ветеринарної клініки з’явилася не одразу. Спочатку це був радше вимушений крок через складні життєві обставини, але з часом рішення переросло в усвідомлений вибір. Подружжя хотіло мати простір, де можна працювати за власними професійними принципами, не поступаючись якістю допомоги людям і тваринам.
Окремий напрямок роботи клініки — допомога безпритульним тваринам. Максим визнає, що це часто створює фінансові труднощі, але залишати цю проблему поза увагою родина не готова.
Окрім основної роботи, у клініці є й незвичний елемент — колекція павуків, за якими доглядає Максим. Це хобі з’явилося з цікавості до тварин з іншим типом поведінки. До того ж для відвідувачів клініки це своєрідний спосіб відволіктися під час очікування прийому.
Дружина ветерана Валерія Войтюк розповідає, що підприємницький досвід у родини був ще до повномасштабної війни — раніше вони мали клініку в Київській області разом із партнером. Проте війна стала точкою переосмислення і показала, наскільки важливо будувати справу на власних цінностях і принципах.
Служба та поранення Максима, а згодом і народження ще однієї дитини, стали для сім’ї серйозним випробуванням. Перші місяці роботи клініки збіглися з вагітністю Валерії, а згодом — із появою на світ сина. Попри втому, нестачу часу і відсутність чіткого балансу між домом і роботою, родина змогла пройти цей етап і стабілізувати роботу.
Для старту бізнесу подружжя скористалося мікрогрантом і ветеранським грантом. Валерія зазначає, що процес подачі документів був зрозумілим, а підтримка з боку служби зайнятості — реальною. Грантові кошти дали змогу швидше запустити клініку, придбати обладнання та створити робочі місця, але не менш важливим стало відчуття довіри й суспільної значущості проєкту.
Команду ветеринарного центру формували поступово, звертаючи увагу не лише на професійні навички, а й на людські якості. Для родини важливо було створити атмосферу довіри, стабільності та взаємної поваги.
Сьогодні Войтюки радять іншим родинам ветеранів не боятися починати власну справу, але підходити до цього відповідально — планувати, навчатися, користуватися програмами підтримки та не залишатися наодинці з труднощами. Вони переконані: великі результати народжуються з маленьких, послідовних кроків.
