Із другого дня повномасштабного вторгнення Росії волонтери з Олевської громади почали робити те, що згодом стане щоденною рутиною на роки — годувати, одягати й підтримувати українських військових.
Ініціаторкою цієї роботи стала жителька Олевська Олена Ковальчук. Уже 25 лютого 2022 року вона поїхала містом, аби зрозуміти, чим може допомогти. Першими, хто потребував підтримки, були бійці тероборони, – розповідає Суспільне Житомир.
«Вони сказали: нам потрібна гаряча їжа. І з того моменту все почалося», — згадує волонтерка.
Спершу готували на домашній кухні разом із родичами та сусідами, розвозили каву, борщ і хліб на блокпости. Інформацію про допомогу поширювали в соцмережах — люди почали нести продукти. Коли обсяги зросли, волонтери отримали підтримку від міської ради та доступ до продуктової бази закладів освіти.
Паралельно в Олевську працювали інші ініціативи — у закладах харчування, церквах, приватних оселях. Згодом усю допомогу скоординували, і команда Олени Ковальчук взяла на себе забезпечення підрозділу ЗСУ, який зайшов у громаду.
«Перший раз ми приїхали з термосом борщу. Було холодно, зима, а військові все їхали й їхали», — розповідає вона.
З часом волонтери забезпечували триразове харчування для близько 300 військових. Працювали без вихідних — із п’ятої ранку до опівночі. Окрім їжі, збирали одяг, взуття, ліки, посуд. Коли побачили, що бійці сплять на бетоні, організували піддони, картон і утеплення.
Після відходу військових із півночі області волонтерська робота не зупинилася. Допомогу почали доправляти на деокуповані території Миколаївщини, Харківщини, Запоріжжя та Дніпропетровщини. А згодом — виконувати індивідуальні запити з фронту.
Лише за 2025 рік команда виконала понад 540 звернень військових — від автомобілів і Starlink до аптечок, нош, тепловізорів і маскувальних сіток. У селах Варварівка та Тепениця нині працюють окремі групи з плетіння сіток — за рік передали на фронт понад 20 тисяч квадратних метрів.
«Іноді телефонують вночі. Кажуть, що страшно. Ти не можеш не взяти трубку», — зізнається волонтерка.
Олена Ковальчук офіційно зареєстрована волонтерка, щороку звітує про кошти й каже: зупинятися вже неможливо. Бо це не просто допомога — це відповідальність за тих, хто тримає фронт.
