Великодні традиції різних конфесій у Польщі

У зв’язку з тим, що воскресіння відбулося відразу після єврейського свята Песах (Пасхи), назву цього свята перенесли на Великдень. Велика субота також вважається великодньою, оскільки в давнину відлік доби починався від заходу сонця, а літургія цього дня включає пасхальне богослужіння – Великодню вечірню; в давнину її правили всю ніч, тобто вона була всеношною, що досі практикується у православ’ї.

Великдень – рухоме свято, тобто воно не має фіксованої календарної дати. Найчастіше календарно воно стоїть поряд із Песахом, проте святкові дні у євреїв та католиків не збігаються. Песах не слід ототожнювати з великодніми обрядами, тому що це абсолютно різні свята.

Песах

Це свято має кілька назв: Свято Весни (івр. Хаг а-Авів), Свято Опрісноків, а в Польщі – єврейська Пасха. За біблійними описами, Песах (івр. минув, пройшов повз) виникло на згадку про те, що Господь виявив милість і скерував весь свій гнів і кару повз єврейські будинки під час останньої кари єгипетської (смерть первістків). Песах (їд. Пейсах, пол. Pascha) – найважливіше і найдавніше єврейське свято, яке відзначали ще під час блукань пустелею, традиційно в перший весняний повний місяць.

Згідно з Біблією, воно триває з 14 по 21 день місяця нісана, а в діаспорі на день довше. Власне святом вважають перший і сьомий день Песаху, в інші проміжні дні (Холь ха-моед) заборони на роботу немає. У переддень Песаху кожен чоловік-первісток повинен постити, віддаючи шану пам’яті про порятунок первістків-синів Ізраїля в Єгипті.

У перший вечір Пасхи кожна єврейська сім’я сідає за святковий стіл і читає Агаду, світський текст про вихід євреїв із Єгипту. Спеціально очищеними столовими приборами їдять запечене з кісткою м’ясо, зварені в солоній воді яйця, мацу та овочі, а також випивають чотири чаші вина, які символізують чотири способи визволення. Хтось із дітей запитує в голови сім’ї про значення обряду Песаха, потім усі присутні читають псалми Галеля.

На другий вечір Песаху починається відлік днів омера. Між святами Песах і Шавуот після вечірньої молитви кантор у синагозі вимовляє «Сьогодні перший (другий, третій і т. д.) день омера». Сорок дев’ять днів омера увіковічнюють пам’ять про 24 тисячі учнів рабина Аківи. Під час свята в будинку не повинно бути нічого кислого (хамец).

Песах є святом визволення, на що вказують символи: жертовне ягня як знак того, що Ангел Смерті оминув дітей Ізраїля. Прісна маца як «хліб бідності» символізує поспіх, з яким ізраїльтяни покидали Єгипет, а гіркі трави (марор) нагадують про гноблення та гіркоту рабства в країні фараона.

Песах, жертовне ягня чи псалми Галеля – це перші, хоча й не єдині елементи, що пов’язують старозавітну традицію наших «старших братів по вірі» з каноном християнської духовності. Термін «старші брати по вірі» вказує на спільну спадщину віри християн і послідовників юдаїзму, якою є Старий Завіт. Цю спільну спадщину також іноді називають «вірою Авраама», але відомо, що вона також стосується віри інших патріархів і пророків, особливо Ісаака та Якова.

Адже вони, як і християни, вірили в єдиного Бога, який об’являється в часі, тобто в історії. Вірили, що Бог дає людині життя і кличе її, а обов’язок людей — відгукнутися на цей божественний заклик і, таким чином, виконувати завдання, за реалізацію яких вони відповідають.

Католицький Великдень

Згадана суботня всеношна служба в православних в літургійних обрядах західних церков набула форми резурекції (лат. resurrectio означає «воскресіння»). За польською традицією в багатьох парафіях резурекційну месу відправляють рано вранці. Вірних скликає урочистий бій дзвонів, який сповіщає про воскресіння Христа.

У деяких селах і менших містечках месу супроводжує канонада з петард, а подекуди й б’ють барабани (Яновець, Пшеворськ, Казанув) чи турецькі котли (Ілжа), які, на думку винуватців цього рейваху, мають пробудити світ до нового, кращого життя. Згідно з багатовіковою традицією у Страсну П’ятницю в храмах споруджують Гроби Господні. У цей день після літургії Тіло Христа чи Святі Дари (у вигляді покладеної в монстранцію облатки) переносять до символічного гробу.

Великдень святкують не тільки в костьолі, а й удома. Під час святкового сніданку члени сім’ї поздоровляють один одного, діляться освяченим напередодні яйцем та споживають вміст великоднього кошика. На столах, прикрашених самшитом, букетами верби й перших весняних квітів, з’являються яйця, вудженина, великодні паски («баби») й традиційний польський пиріг «мазурек».

Великодню неділю згадують протягом всього літургійного року, відзначаючи недільні дні. Це «Пасха, що повертається кожного тижня, під час якої ми святкуємо перемогу Христа над гріхом і смертю, завершення в Ньому першого творіння та початок «нового творіння», – як написав Іван Павло ІІ в апостольському посланні «Dies Domini».

Неділю та Обливаний понеділок традиційно проводять у сімейному колі. У деяких регіонах Польщі зі святкуванням Великодня пов’язано багато народних звичаїв. Деякі з них були запозичені зі старослов’янської обрядовості: великодній сніданок, писанки, освячена їжа (święconka), сміґус-динґус (śmigus-dyngus), дзяди сміґустні (Добра біля Ліманової), Емаус і Ренкавка (Краків), великодня розвага «битки» (пол. «walatka»), ходіння з півнем (z kurkiem po dyngusie), Сюда Баба (Ледниця Ґурна, Вєлічка), повішення Юди, похорони журека та оселедця, «пухероки» (Бібіце, Зельонки, Трояновіце, Томашовіце біля Кракова), «пшиволувки» (пол. «przywołówki», традиція, популярна в Шимбожі, колишньому селі, сьогодні це район Іновроцлава), великодня пальма (palma wielkanocna), Пальмовий Ісусик (Jezusek Palmowy).

Православний Великдень

У православних та католицьких церквах східного обряду Великдень називають Пасхою, Воскресінням Христовим, а також Воскресінням Господнім або Пасхою Христовою. Для православного духовенства і прихожан Великдень – найважливіше в літургійному календарі «свято з усіх свят». Православна церква використовує юліанський календар, тому православні свята зазвичай припадають пізніше за католицькі.

Як і в католицизмі, підготовка до свят починається з сорокаденного посту. В цей період православні не їдять м’ясо, рибу, молочні продукти та білий хліб. У Страсну п’ятницю необхідно дотримуватися суворого посту, тобто не можна ні пити, ні їсти.

У Велику суботу православні, як і католики, освячують їжу. Вміст кошика мало чим відрізняється: яйця, хліб, сіль, вудженина чи сири. Обов’язково повинні бути паска чи бабка. Перед тим, як яйце покласти у кошик, його чистять, бо освячене не можна викидати.

З Великої суботи на Великодню неділю правлять урочисту Великодню утреню, якій передує всеношне чування. Плащаницю, тобто тканину із зображенням Христа (у Страсну п’ятницю її кладуть в символічну могилу посередині храму), урочисто заносять до святині і кладуть на престол. На початку богослужіння процесія тричі обходить церкву.

Потім священик три рази стукає хрестом у двері церкви, що символізує відсунення каменя з входу до печери, в якій був похований Ісус Христос. Під урочистий спів хору вірні та духовенство входять до храму. Богослужіння завершується помазанням прихожан освяченим єлеєм.

Упродовж великоднього тижня царські ворота іконостасу весь час відчинені, що є символом каменя, який відсунули від гробу Христа. Кожного дня, як і на сам Великдень, служать урочисту утреню та Літургію. Потім православні діляться артосом – освяченим хлібом із зображенням Воскреслого Христа.

Під час богослужіння священнослужителі вітають вірян словами: «Христос Воскрес!», а ті відповідають: «Воістину Воскрес!». Люди поздоровляють один одного. Богослужіння триває довго, закінчується над ранком. Після цього вже можна їсти освячену їжу. Великодній сніданок має урочистий характер. Члени сім’ї діляться яйцем – символом життя, і бажають одне одному всіляких гараздів.

Великодні страви у православній традиції дещо відрізняються від католицьких. Обов’язково повинна бути паска (перетертий сир із маслом, жовтками і сухофруктами), а також мазурки і дріжджова випічка.

Пов’язані з Великоднем народні традиції теж відрізняються від католицьких. У православних нема таких символів, як ягнята, зайці чи курчата. Натомість є писанки – прикраса великоднього столу та подарунок для близьких.

Протестантський Великдень

Вірні церков, основою для яких став рух Реформації, збираються на урочистих богослужіннях, щоб радісно зустріти воскресіння Ісуса, разом прославляти Бога, читати й обмірковувати його слово, яке записане у Святому Письмі. Великдень є днем ​​радості та співу. Різні протестантські церкви відзначають його по-різному, однак незмінним залишається веселий і піднесений характер цього свята.

У протестантів нема сорокаденного посту, але в Страсну п’ятницю бажано обмежити споживання м’ясних страв (оскільки вони дотримуються кількісного, а не якісного посту). Підготовка до Великодніх свят, як і у католиків, триває тиждень. Великий тиждень у лютеранській традиції починається від Вербної неділі та присвячений роздумам над Словом Божим.

У Великий четвер в євангельсько-лютеранських церквах правиться вечірня служба. Далі згадують події, що відбулися у Сіонській світлиці.

Святе Причастя у вигляді хліба і вина в лютеран уділяється всім віруючим. У Великий четвер у лютеранських церквах переважає білий колір, який символізує чистоту та непорочність.

Страсна п’ятниця – найбільше свято для лютеран – у протестантських країнах вихідний день. Його святкують у тиші та зосередженості: дзвони замовкають, на вівтарі та амвоні переважає чорний колір, напрестольний хрест на знак скорботи вкритий траурним покривалом. Головне богослужіння, яке називають «Вечеря Господня», відбувається у Страсну п’ятницю, тобто в день, коли в Католицькій Церкві взагалі не здійснюється Євхаристія.

Під час урочистих богослужінь, як і в католицизмі, протестанти читають уривки зі Святого Письма про муки розп’ятого Христа. Тоді ж згадують смерть Ісуса та її значення для вірних і всього світу. Смерть Христа стає центральним пунктом протестантської віри, тому що через неї кожен вірний буде спасенний, незалежно від своїх вчинків. У деяких протестантських церквах воскресіння Христа трактують лише символічно або навіть піддають сумніву автентичність цієї події.

У протестантській церкві немає традиції Хресної дороги. У цей день не постять, прийнято їсти біле м’ясо й причащатися.

У Велику Суботу в деяких парафіях, іноді на кладовищах, правлять короткі служби. Літургійний колір – чорний. Це день, який поєднує гіркоту й біль від спогаду про смерть Христа з переповненим надією очікуванням на радість Воскресіння. Лютерани не освячують їжу і не розписують великодні яйця, хоча під час великоднього сніданку діляться яйцем і вітають один одного зі святом.

Однак перед тим, як сісти до сніданку, вони йдуть до церкви на великодню службу. У багатьох парафіях віряни при вході до храму кажуть: «Христос Воскрес!», на що їм відповідають: «Воістину Воскрес!».

У багатьох сім’ях прийнято дарувати дітям шоколадних зайчиків або яйця з сюрпризами. Це стосується лише найменших, адже старших привчають до того, що матеріальні аспекти великодньої ночі не найважливіші. Ця віра відходить від усіляких забобонів і народних традицій, а також від шалених передсвяткових покупок і дорогих подарунків.

Так само Великдень святкують і баптисти. Їхнє богослужіння теж мало чим відрізняється від щотижневих зібрань. Великодню службу правлять у неділю. Вона триває близько двох годин, половина з яких відводиться на хоровий спів.

Мормони, або послідовники Церкви Ісуса Христа Святих Останніх Днів, святкують Великдень під час зібрання у Великодню неділю. Все відбувається у звичний спосіб: віряни причащаються хлібом і водою (обов’язковою є повна відмова від вживання алкоголю, тому вино замінюють водою), співають гімни, моляться та слухають проповіді. Потім, як завжди, всі відвідують недільну школу, де вивчають Святе Письмо.

Підготування до Великодня – це індивідуальна справа кожного послідовника мормонської церкви. Як правило, вони роздумують про смерть і воскресіння Христа, коли обговорюють цю тему в церкві. Ні особливих страв, ні святкового обіду не готують. Також не постять перед Великоднем, тому що мормони постять щомісяця – в кожну першу неділю місяця взагалі не вживають їжі та рідини.

У церкві мормонів немає жодного хреста, оскільки її члени не визнають релігійних символів. Згадуючи страждання Христа, вони не використовують символу смерті – бо Він живий.

Християни, які не святкують Великдень

Деякі християнські конфесії не відзначають Великдень. Свідки Єгови не святкують його з кількох причин. Вони вважають, що Ісус наказав своїм послідовникам відзначати лише одне свято — річницю Тайної Вечері. Це свято, яке ще називають Спомином смерті Ісуса Христа, відзначають навесні, в день, що відповідає чотирнадцятому дню нісана за біблійним місячним календарем.

Свідки Єгови також вважають, що християни не повинні відзначати ці свята, оскільки деякі великодні традиції походять від стародавніх язичницьких обрядів родючості. Великдень не святкують і п’ятидесятники (Chrześcijańska Wspólnota Zielonoświątkowa), Відроджена ​​церква Господа (Odrodzony Kościół Boży) та інші.

Іслам

Боговтілення і віра в божественність Ісуса Христа є принциповою відмінністю християнства від ісламу. Арабське і мусульманське ім’я одного з пророків ісламу Ісуса звучить як Іса ібн Мар’ям (Ісус син Марії). Його ім’я в Корані згадано 26 разів.

Згідно з Кораном, Він був пророком і раніше оголошеним Месією. Мусульмани вірять в непорочне зачаття Іси: його народила Марія без участі чоловіка як наслідок чуда, здійсненого Аллахом, але він не був ні Богом, ні другою іпостассю християнської Трійці. Оскільки мусульмани не визнають християнську істину про те, що Ісус Христос є Сином Божим, який прийшов у світ, щоб спасти людство, в їхній релігійній традиції немає свят, безпосередньо пов’язаних із Воскресінням. Те саме стосується священиків та вірян інших нехристиянських віровизнань у Польщі.