Науковці з Обсерваторії Землі Ламонт-Догерті при Колумбійському університеті встановили, що занепад цивілізації острова Пасхи (Рапануї) близько 1550 року був спричинений масштабною посухою, а не знищенням лісів людьми, як вважалося раніше.
Результати дослідження, опубліковані у журналі Communications Earth & Environment, спростовують популярну теорію про «екоцид» — нібито мешканці Рапануї вирубали всі дерева, знищивши екосистему острова.
Як проводили дослідження
Команда взяла зразки осадових порід із двох головних джерел прісної води острова — болота Рано Арой та озера Рано Као. Аналізуючи ізотопи водню у воску листя, вчені створили 800-річний запис опадів.
Виявилося, що приблизно з 1550 року кількість дощів зменшилася на 600–800 мм щорічно — це призвело до тривалої посухи, яка тривала понад століття.
Як це змінило життя на острові
Посуха збіглася з глибокими соціальними та культурними змінами. Саме тоді:
зменшилося будівництво церемоніальних платформ аху;
озеро Рано Као перетворилося на ритуальний центр;
виникла нова форма влади — ієрархія “Тангата Ману”, де лідерів визначали за спортивними змаганнями, а не родовими зв’язками.
Науковці підкреслюють: доказів демографічного колапсу до прибуття європейців у XVIII столітті не знайдено. Навпаки — мешканці Рапануї адаптувалися до змін, проявивши стійкість і винахідливість.
Історія стійкості, а не самознищення
Головний автор дослідження Редмонд Штайн зазначив, що скорочення опадів вплинуло на доступ до води, стан ґрунтів і можливість вирощувати їжу, змушуючи людей змінювати спосіб життя.
«Це не історія самознищення, а приклад стійкості людства перед кліматичними викликами», — наголосив учений.
У майбутньому команда планує дослідити ізотопні записи за останні 50 тисяч років, щоб зрозуміти, як змінювалася атмосферна циркуляція над південним Тихим океаном.
