В Австралії помер один із найпродуктивніших донорів у світі. Його плазма врятувала життя 2,4 млн немовлят, бо в ній був рідкісний імуноглобулін (anti-D), який використовують для створення особливої сироватки. Її вводять вагітним з негативним резус-фактором, щоб не допустити резус-конфлікту матері та дитини.
Джеймсу Гаррісону було 88 років. Він помер уві сні в будинку для літніх людей у Новому Південному Уельсі 17 лютого, але про його смерть сім’я повідомила тільки днями.
Служба крові Австралійського Червоного Хреста в некролозі Гаррісону написала, що він вирішив стати донором у 14 років, після того, як йому робили переливання крові під час серйозної операції на грудній клітці.
Він почав здавати плазму крові, коли йому було 18, і продовжував робити це кожні два тижні доти, доки йому не виповнилося 81. У 2005 році він встановив світовий рекорд за кількістю пожертвуваної плазми – і поки у 2022 році цей рекорд не побив чоловік зі США, залишався найщедрішим донором у світі.
Дочка Гаррісона, Трейсі Меллоушіп, розповідає, що її батько був дуже гордий тим, що врятував стільки життів, при цьому без болю і без будь-якої шкоди для себе.
«Він завжди говорив, що це не боляче, і життя, яке ти рятуєш, може бути твоє власне», – згадує вона.
І вона сама, і двоє онуків Гаррісона отримали сироватку, створену на основі плазми його крові.
«Це робило [Джеймса] щасливим: чути про численні сім’ї на кшталт нашої, які продовжували існувати завдяки його доброті», – каже Меллоушип.
Уколи сироватки антирезус імуноглобуліну (також відомого як anti-D) попереджають розвиток гемолітичної хвороби плода та новонародженого (ГБН). Вона відбувається через несумісність крові матері та майбутньої дитини, коли в матері негативний резус-фактор, а в дитини позитивний. Імунна система вагітної жінки сприймає компоненти крові ембріона як чужорідне тіло і виробляє антитіла, які його атакують. Це може серйозно нашкодити здоров’ю дитини, спричинити серйозну анемію, серцеву недостатність і навіть смерть.
Поки в середині шістдесятих вчені не розробили ці ліки, кожне друге немовля з ГБН помирало.
Досі невідомо, чому кров Гаррісона була настільки насичена цими імуноглобулінами. Деякі дослідження припускають, що це може бути пов’язано з переливанням крові, яке йому зробили в підлітковому віці.
Таких донорів в Австралії трохи менше ніж 200, вони допомагають близько 45 000 матерям та їхнім дітям щорічно – це дані Служби крові Австралійського Червоного Хреста.
Служба у співпраці з Інститутом медичних досліджень імені Волтера та Елізи Голл працює над лабораторним отриманням антирезус імуноглобуліну, реплікуючи імунні клітини та клітини крові Гаррісона та інших донорів. Вони сподіваються, що одного дня лабораторно створений імуноглобулін зможе допомогти вагітним жінкам у всьому світі. Девід Ірвінг, директор з досліджень Служби крові, називає створення нової терапії пошуком священного Грааля.
За його словами, їм дуже не вистачає регулярних донорів, у яких, як у Гаррісона, необхідні антитіла присутні в крові в достатній кількості.
