Повернувшись із радянського табору до рідного села Ставки на Житомирщині, Василь Овсієнко закинув мідний дріт на грушу. Так він зробив антену для старенького радіоприймача, щоб слухати закордонні радіостанції. Звідти дізнавався про арешти українських правозахисників. Серед переслідуваних були учасники Української Гельсінської групи, які наважилися відкрито виступити проти радянської влади.
9 листопада 2026 року виповнюється 50 років від заснування цієї організації. Її створили десятеро українців на чолі з письменником Миколою Руденком. Вони вирішили використати міжнародні угоди, підписані самим СРСР, щоб розповідати світові про політичні переслідування, порушення прав людини та придушення української культури.
Десятеро людей, які не захотіли мовчати
У серпні 1975 року Радянський Союз підписав у Гельсінкі міжнародну угоду, що серед іншого передбачала повагу до прав людини та основних свобод. Для радянської влади це було дипломатичним кроком. Українські дисиденти побачили в ньому можливість вимагати виконання зобов’язань, які Москва взяла на себе.
9 листопада 1976 року вони оголосили про створення Української громадської групи сприяння виконанню Гельсінських угод. Її коротко назвали Українською Гельсінською групою — УГГ.
Серед десяти засновників були письменник Микола Руденко, генерал Петро Григоренко, правозахисниця Оксана Мешко, письменник Олесь Бердник, юристи Левко Лук’яненко та Іван Кандиба, учитель Олекса Тихий, мікробіологиня Ніна Строката, інженер Мирослав Маринович та історик Микола Матусевич.
Микола Руденко оголосив про створення групи на пресконференції для іноземних журналістів у Москві. Саме там можна було донести заяву до представників західної преси, адже у Києві тоді не працювали акредитовані іноземні кореспонденти.
Засновники відкрито назвали свої імена й підписали декларацію. Їхнім завданням стало збирання та поширення відомостей про порушення прав людини в Українській РСР і переслідування українців за межами республіки.
Як пояснює Український інститут національної пам’яті, правозахисники збирали свідчення, готували меморандуми та передавали інформацію за кордон. Вони розповідали про Голодомор, політичні репресії, знищення українського визвольного руху, переслідування політв’язнів і русифікацію.
Обшуки почалися вже за місяць
Радянська влада швидко відповіла на появу незалежної правозахисної організації.
За відомостями Українського інституту національної пам’яті, того самого вечора, коли Микола Руденко оголосив про заснування групи, його квартиру в Пущі-Водиці під Києвом закидали цеглою.
У грудні 1976 року почалися обшуки. Під час одного з них у Руденка знайшли 39 американських доларів, які, за матеріалами УІНП, йому підкинули. В Олекси Тихого під час обшуку виявили стару німецьку гвинтівку, сховану в глині на горищі сараю.
У лютому 1977 року Миколу Руденка та Олексу Тихого заарештували. Уже 1 червня радянський суд призначив Руденку 12 років ув’язнення та заслання, а Тихому — 15 років.
Переслідування не зупинили діяльності групи. До неї долучалися нові учасники, які продовжували повідомляти про порушення прав людини. За цю діяльність багатьох із них також відправили до таборів.
Зв’язок із Житомирщиною: Василь Овсієнко та його 13,5 року неволі
Одним із тих, хто приєднався до Української Гельсінської групи згодом, став Василь Овсієнко — уродженець села Ставки, яке тоді називалося Леніне, на Радомишльщині.
Його вперше заарештували ще 1973 року за поширення забороненої літератури. Після чотирьох років таборів Овсієнко повернувся до рідного села. Перебував під наглядом міліції, працював у колгоспі та підтримував зв’язки з іншими політв’язнями.
В інтерв’ю «Історичній правді» він згадував, як після звільнення намагався почути новини про Українську Гельсінську групу через закордонне радіо. Для цього використав мідний дріт, закинутий на грушу біля будинку.
За словами Овсієнка, у селі іноземні радіостанції іноді вдавалося приймати навіть краще, ніж у великих містах. Там радянська влада активно використовувала глушилки, щоб люди не могли слухати закордонні передачі.
У 1978 році Овсієнко долучився до Української Гельсінської групи. До того він уже збирав свідчення про життя політв’язнів і передавав відомості про радянські табори.
Розплата за його переконання була тяжкою. У 1979 році Овсієнка засудили вдруге. А в серпні 1981-го Житомирський обласний суд призначив йому десять років таборів особливого режиму та п’ять років заслання.
Загалом Василь Овсієнко провів у неволі 13,5 року. У таборах він познайомився з багатьма українськими дисидентами, зокрема перебував в одній камері з Василем Стусом.
Раніше Субота Онлайн розповідала про життя Василя Овсієнка та вірші Стуса, які він зберіг у пам’яті. Після звільнення правозахисник записував спогади колишніх політв’язнів і збирав свідчення про радянські репресії.
У 1989 році він очолив Житомирську філію Української Гельсінської спілки. Згодом став одним із найвідоміших дослідників історії українського дисидентського руху.
Від Гельсінської групи до незалежності України
Українська Гельсінська група продовжувала діяти навіть тоді, коли її учасників заарештовували. Відомості про переслідування доходили до міжнародних правозахисних організацій, західних журналістів та урядів інших держав.
7 липня 1988 року на основі Української Гельсінської групи постала Українська Гельсінська спілка. Вона вже відкрито виступала за політичні зміни й незалежність України. Серед її діячів були колишні політв’язні, які повернулися із заслання та радянських таборів.
Очолив Спілку Левко Лук’яненко. Згодом він став одним із авторів Акта проголошення незалежності України, ухваленого 24 серпня 1991 року.
До 50-річчя створення Української Гельсінської групи Український інститут національної пам’яті разом із партнерами організував заходи в Києві.
9 листопада з 12:00 до 14:00 заплановане відвідання могил учасників групи на Байковому кладовищі, а о 15:00 на Контрактовій площі — відкриття виставки «В’язні сумління. Український правозахисний рух 1970–80-х років».
Увечері відбудеться зустріч спогадів і поезії за участю колишніх учасників правозахисного руху, зокрема Мирослава Мариновича та Йосипа Зісельса.
Цікаві історії України та Житомирщини — щодня
Підписуйтеся на Суботу Онлайн у Telegram або Facebook.
