Учениця Овруцького ліцею №4 Олеся Євдоченко виборола друге місце у відділенні “Філологія” у фіналі Всеукраїнського конкурсу-захисту науково-дослідницьких робіт учнів-членів Малої академії наук України.
Про це розповіла наукова керівниця Олесі Тетяна Поліщук, – пише Суспільне.
За її словами, Олеся Євдоченко захищала роботу на тему: “Лексика прядіння й ткацтва в говірці села Тхорин Коростенського району Житомирської області”.
“Олеся — активна, цілеспрямована, працелюбна дівчинка. Дуже багато читає, цікавиться українським фольклором. У минулому навчальному році на обласному етапі конкурсу МАН вона захищала науково-дослідницьку роботу “Ольга Добахова та її пісенний доробок у творчій діяльності жіночого аматорського хору села Кирдани Коростенського району” й отримала диплом II ступеня. Цьогоріч Олеся виявила бажання спробувати свої сили в секції “Українська мова”. Її зацікавила самобутня поліська діалектна лексика, зокрема, назви прядіння й ткацтва. Вибір говірки, на основі якої досліджувалася ця тематична група лексики, невипадковий: село Тхорин Коростенського району не зазнало активних змін мовного ландшафту”, — розповіла Тетяна Поліщук.
За її словами, Олеся зібрала й проаналізувала лексику прядіння й ткацтва, а також виокремила низку лексем, які ще не зафіксовані в діалектних словниках, що й надає роботі цінності.
“Олеся не тільки гідно представила нашу область на всеукраїнському рівні, а й здобула неоціненний життєвий досвід і розуміння того, що потрібно вивчати культуру рідного краю, бо саме це визначає кожного з нас як українця-патріота”, — сказала Тетяна Поліщук.
Олеся Євдоченко у коментарі розповіла, що ще в 10 класі на уроках української мови, вивчаючи тему “Діалектні слова”, переконалася в тому, яким цінним джерелом інформації про мовлення певних груп людей є діалектна лексика.
“Особливий інтерес у мовознавців, як говорила моя вчителька Тетяна Олексіївна, викликає вивчення діалектної лексики Середнього Полісся, яке, на відміну від інших територій, не зазнало активного впливу міграційних процесів, що призвели, зрештою, до знищення древніх територіальних відмінностей та руйнування мовних і культурних ареалів. З-поміж усіх лексико-тематичних груп діалектної лексики найменш дослідженою залишається лексика прядіння й ткацтва, оскільки ткацтвом як ремеслом на сьогодні не займаються. Тому вибір теми наукової роботи “Лексика прядіння й ткацтва в говірці села Тхорин Коростенського району Житомирської області” був очевидним: зафіксувати лексичний матеріал про прядіння й ткацтво в одному з сіл Коростенського (раніше Овруцького) району, бо саме на цій території збереглося чимало реліктових рис мовного буття наших предків”, — розповіла Олеся Євдоченко.
Діалектний матеріал збирали експедиційно-польовим методом.
“Спочатку розробили програму-питальник, провели опитування корінних мешканок села. Труднощі полягали в тому, що на деякі питання респонденти не могли дати відповіді, бо вже забулися назви окремих специфічних деталей як ткацького верстата, так і самого виробничого процесу. Хоча жінки, які безпосередньо займалися цим ремеслом, в основному змогли надати потрібну інформацію”, — повідомила Олеся.
Окрім того, багато працювали з тлумачним, етимологічним та зведеними діалектними словниками.
“Хочу подякувати ще одному моєму науковому керівникові — кандидату філологічних наук, доценту, завідувачці кафедри української мови та методики її навчання Житомирського державного університету імені Івана Франка Галині Гримашевич, із якою активно співпрацювали під час написання роботи. Особисто для себе я зрозуміла, що саме зараз, як ніколи, важливо формувати в суспільстві думку про неповторність, самобутніть матеріальної й духовної культури нашого народу, зокрема поліщуків, бо якраз ця унікальність не дозволить нам, українцям, загубитися серед інших народів”, — розповіла Олеся Євдоченко.
