У Домі української культури відбулося відкриття фотовиставки «Ця мить як вічність. У ній моє життя». Автор робіт – Роман Солонинка, старший солдат 72-ої окремої механізованої бригади імені Чорних Запорожців ЗСУ.
Виставка налічує близько 90 робіт. На фото зображені побратими, пейзажі, природа й виступи друзів.
Серед відвідувачів – рідні, друзі й колеги.
«Він жодної секунди не сумнівався у тому, що має стати на захист України. Коли приходжу та кладовище та дивлюсь в спокійні очі сина, мені стає легше. Тоді я не поїхав на Схід лише тому, що через стан здоров’я не міг продовжувати службу у нашій славетній 95-тій десантно-штурмовій бригаді. Та завдяки сину я здійснив свою мрію – збудував церкву на території цієї бригади. Радий, що бійці мають можливість віддати дань всім нашим Захисникам і помолитися за здоров’я всіх тих, завдяки кому ми можемо переживати такі моменти», – Василь Солонинка, підполковник ЗСУ (у відставці), військовий капелан.
«Існує легенда, що кожній людині Бог обов’язково дарує віконце, щоб вона могла споглядати на Землю. На підвіконні стоїть горщик з квітами, а до одного стебельця прив’язаний дзвіночок. Коли про цю людину згадують, він починає дзвонити. Коли говорять хороші слова – сходить сонце і квіти розквітають. Переконана, що там рясно дзвонить дзвінок і буяють квіти. І наше завдання в тому, щоб він не стихав. Фото Романа – це філософія життя. Ми переможемо й будемо писати історію, і такі фото ляжуть в основу майбутніх книг», – каже секретар міської ради Галина Шиманська.
Виставка триватиме протягом двох тижнів.
Старший солдат Роман Солонинка служив у 72-ій окремій механізованій бригаді імені Чорних Запорожців ЗСУ.
Після закінчення навчання в Інституті підприємництва та сучасних технологій за спеціальністю «Економіка» пов’язав своє життя з комп’ютерним дизайном та мистецтвом фотографії. Був відомим талановитим дизайнером та художнім автором численних рекламних логотипів для громадських організацій. Використовуючи свій талант художника й фотографа, налагодив продуктивну роботу у створенні книг із закордонними письменниками, у тому числі українського походження.
З початком повномасштабного вторгнення Роман з перших днів став на захист північно-східних рубежів України.
Героїчно загинув 5 травня 2022 року у Харківській області, обороняючи від атак російського агресора населений пункт Старий Салтів.
Нагороджений Орденом Богдана Хмельницького III ступеня (посмертно).
