У своєму вірші «У полоні» житомирський поет Василь Головецький передає глибокі емоції — біль втрат, співчуття до полонених і непохитну віру в їхнє повернення.
Це щира молитва серця, що об’єднує всіх, хто чекає на своїх героїв.
У ПОЛОНІ
Кров моя усе холоне:
Боже милий, скільки втрат!
Десь мій братик у полоні –
Хоч не кровний, але брат!
Десь там мучать бідолаху,
Голодує десь бідак…
Як оцю воєнну плаху
Відвернути, брате?!
Як?!
Я за нього знов молюся,
Знову свічку запалю –
І діждусь тебе!
Діждуся!
Чуєш?!
Я не відступлю!
Василь Головецький, м. Житомир
