Як тільки рашистські орки розбили міст через р.Іршу у місті Малині, багато місцевих мешканців – малинчан ледь не в один голос заговорили, що ворог не тільки завдав шкоди логістичній інфраструктурі Житомирщини, але й створив ще один обєкт для майбутніх пристрастей із визначенням підрядної організації, яка візьметься за відбудову зруйнованого мосту.
Так воно, по суті, й вийшло. Прийшов час відновити міст і треба було проводити відповідний тендер для визначення організації (фірми), яка займеться відповідними роботами. Варто зауважити, що у 2021-му році вже було складено приблизний кошторис капітального ремонту мосту через Іршу. Він сягав 65-ти млн. гривень. Сьогодні, коли ціни стрибнули і все подорожчало, вартість робіт із відновлення мосту у Малині зросла набагато. Зокрема, на тендер було виставлено ціну у 105 мільйонів гривень. А для участі у тендері, який сьогодні проводять «за спрощеною процедурою», зареєструвалися лише дві фірми. Кажуть, що терміни для подачі документів були настільки стислими, що більше учасників не змогли підготувати відповідну документацію.
І ось, почалося визначення переможця і тієї організації, яка буде виконувати ремонт і відновлення мосту у м. Малин.
Відома на Житомирщини ПП «Автомагістраль» запропонувало виконати роботи на 5 млн. грн. дешевше, аніж у початковій тендерній пропозиції. Але інша фірма (ТОВ «ПБС» м. Івано – Франківськ) запропонувала скидку від початкової ціни лише на 280 тис. гривень.
Здавалося б, дбайливий і економний господар, який шукає підрядника для відновлення мосту, погодився б на пропозицію «Автомагістралі», яка пропонує економію виконання робіт майже на 5 мільйонів гривень. Це ж, чималі гроші ! Тим паче, в умовах війни. Але чому Житомирська ОВА обирає у якості підрядника івано-франківську фірму, за якою начебто стоїть колишній «шеф» Буковеля Олександр Шевченко?
Івано-франківці беруться за відбудову мосту за ціну, що більша на 4, 8 млн грн, аніж пропонує ПП «Автомагістраль». Кажуть, що «автомагістраль» взагалі відлучили від участі, бо у них знайшли низку помарок і помилок граматичного характеру у документах, які було взято на розгляд тендерного комітету.
У підсумку, державний бюджет витратить на 4, 7 млн. гривень більше, аніж міг би витратити, якщо деякі чиновники думали б про економію державних коштів. Але для цього треба хотіти і прагнути економити, заощаджувати, берегти. В Україні й досі із цим проблема. Навіть – в умовах війни! Адже, 5 млн.грн. сьогодні це, як мінімум три шкільні автобуси, яких сьогодні очевидно не вистачає у багатьох громадах Житомирщини. Ось вам і війна, і патріотизм, і порядність, і начебто вже забуті підкилимні розрахунки та орієнтації на «своїх». Ні, поки що війна нас мало навчила! Ще – мало!
P.S.Цікаво було б довідатися і про те, чи насправді міст через Іршу ту Малині збиралися ремонтувати і відновлювати естонці? Адже заяви про це лунали в Україні як мінімум, двічі. Але чому ж тоді так швиденько провели тендер «за спрощеною процедурою»? Чи лише тому, що естонці (за народними легендами), надто повільні і «за спрощеними процедурами» в Україні просто не встигають?
