У Короченках на Чуднівщині у краєзнавчому музеї “Світлиця” місцеві жителі відтворили традиції святкування Різдва та Святвечора в родинному колі.
Про це розповіла жителька села Людмила Кондрацька.
За її словами, у Короченках переддень Різдва — Святвечір називають “Велія”.
“Ще далеко до світанку господиня вставала, помолившись Богу, ходила до криниці, набирала відро води досвітньої і готувала три божих страви”, — розповіла Людмила Кондрацька.
За її словами, обов’язковим на святковому столі має бути книш — кругла паляниця з хлібцем зверху — для душ померлих. Узвар — із сушених яблук, груш і ягід, а також кутя. Кутю ділили на дві частини. Меншу ставили біля дідуха.
“Другу більшу частину заправляли маком з цукром, волоськими горіхами та медом. А мед розбавляли узваром, щоб кутя була соковита і смачна”, — додала Людмила Кондрацька.
Поки господар годував худобу, родина готувала інші страви. Серед них: юшка з грибами, пироги з квасолею і часником, смажені карасі, вареники з капустою.
“Дівчатка, ви вже впоралися з вареничками. Марійко, тоді йди гукай тата. Нехай він вносить коляду до хати. Та не забудьте сіно взяти. “Геть з хати біда, бо йде в хату коляда”. Господар заносив коляду і ставили її зазвичай на покуті і під образами”, — сказала Людмила.
За словами Людмили Кондрацької, підлогу та стіл встеляли сіном. Стіл накривали скатертиною. На кутах столу розкладали голівки часнику, щоб відлякати нечисту силу, і накривали ще однією скатертиною. Потім господар на стіл ставив свічку, клав книш, а родина подавала 12 страв.
“Дванадцять страв мають бути на столі. Основними стравами були три божих страви. Чому це так? Тому, що не завжди наші пращури могли накрити стіл з 12 страв. Це все залежало від статків родини”, — пояснила Людмила Кондрацька.
За словами Людмили, на Велію було заборонено прибирати в оселі, позичати та ходити в гості.
“Єдиним винятком було, коли приходили старенькі батьки, які, зважаючи на свій вік, не могли самотужки приготувати вечерю”, — сказала Людмила Кондрацька.
Ввечері, коли вся родина збиралася до столу, господар запалював свічку та молився за померлих родичів, які, за повір’ям, були присутні за вечерею.
“Починали вечерю з куті. Першим куштував кутю господар. Але перед тим, як її смакувати, він брав ложку куті і підкидав високо вгору. Коли на стелі приліплювалися зернятка, це було дуже добрим знаком. Адже означало, що вродить дуже добре жито, пшениця і всяка пашниця”, — сказала Людмила.
“Вечеря закінчувалася тим, що її закушували кутею і запивали узваром. Потім потрібно було облизати свої ложечки і поставити їх. Це робиться для того, аби вранці прокинутися, встати і подивитися: чи не перекинулася якась ложечка. І родина була дуже щасливою від того, що всі ложечки були на місці. Адже чия ложка перевернулася, того може спіткати у майбутньому році лихо. Дякуємо тобі, Ісусе Христосе, що нагодував нас земними дарами”, — розповіла Людмила Кондрацька.
Джерело: suspilne.media
