Потрапити до нього у список клієнтів вважалося справжнім виграшем у лотерею. Цей привітний бородатий лікар в окулярах приходив на перший же виклик і завжди мав час вислухати. Але за фасадом ідеального британського сім’янина, батька чотирьох дітей, ховався монстр, який вбив близько 250 своїх пацієнтів. “Він був чудовим лікарем — окрім того, що вбив мого батька”, — скаже пізніше син однієї з жертв.
Морфін, мати і відчуття влади
Все почалося в робітничому районі Ноттінгема, де домінантна мати виховала в ньому почуття вищості над іншими. Коли Гарольду було 17 років, вона захворіла на рак легень. Юнак сидів біля її ліжка і заворожено спостерігав, як ін’єкції морфіну знімають біль, приносячи абсолютний спокій перед смертю у 1963 році.
Через два роки він вступив до медичної школи, одружився з 17-річною Примроуз та збудував кар’єру поважаного лікаря. Перший тривожний дзвінок пролунав у 1975 році: його спіймали на підробці рецептів на сильне знеболювальне петидин для власного вживання. Він сплатив штраф, пройшов реабілітацію, але найголовніше — зберіг медичну ліцензію та продовжив практикувати.
Смертельні домашні візити
Метод убивства був моторошно простим і ефективним. Шіпман приходив додому переважно до літніх жінок і під виглядом звичайної процедури вводив їм летальну дозу діаморфіну — медичного героїну. Він спокійно чекав смерті пацієнтки, сам повідомляв родичам про “природний” відхід і власноруч підписував свідоцтво про смерть. Ніяких розтинів не проводили, адже люди похилого віку і так помирають.
На піку своєї “кар’єри” цей лікар особисто відповідав за 6% усіх вбивств в Англії та Уельсі за рік. Жінки в його практиці помирали у 2200 разів частіше, ніж у середньому по країні. Поліція навіть проводила перевірку після скарги іншої лікарки у березні 1998 року, але нічого не знайшла і закрила справу.
Фатальна жадібність
Шіпмана зупинили не правоохоронці, а 81-річна Кетлін Гранді. Колишню мерку міста Гайд знайшли мертвою вдома 24 червня 1998 року після його візиту. Субота Онлайн зауважує: лікар міг би вбивати й далі, якби не вирішив нажитися на смерті. Донька покійної, юристка Анджела, знайшла надрукований на старій машинці заповіт із підробленим підписом матері, за яким уся спадщина переходила Шіпману.
Тіло ексгумували і знайшли в ньому летальну дозу наркотику. Аби виправдатися після арешту у вересні 1998 року, вбивця підробив медичну картку жінки, намагаючись зробити з неї наркозалежну. Експертиза комп’ютера довела: записи внесені вже після її смерті. У січні 2000 року його засудили до довічного ув’язнення за 15 доведених убивств, хоча офіційне розслідування підтвердило щонайменше 215 жертв.
13 січня 2004 року він повісився у своїй камері на простирадлах, так і не пояснивши родинам жертв мотивів своїх вчинків.
Чому керівники мовчать? Як справедливість затримується в судах? Дізнавайтеся про справи, які хтось хоче приховати. Підписуйтесь на наш Telegram або Facebook, щоб слідкувати за розслідуваннями та фактами, які має знати кожен.
