Сьогодні у місті Брусилів на Житомирщині, просто на території діючого лакофарбового заводу, можна побачити самотню цегляну стіну. Це все, що залишилося від величного кляштору отців капуцинів, збудованого ще у XVIII столітті. Наразі споруда не має офіційного статусу історичної пам’ятки, проте місцева громада та духовенство починають бити на сполох, аби зберегти хоча б пам’ять про неї.
Як повідомляє Суспільне, римо-католицький кляштор збудував у 80-х роках XVIII століття тодішній власник Брусилова Фелікс Чацький. Настоятель парафії Вознесіння Господнього УГКЦ отець Йосафата розповідає, що спершу там молилися та навчали дітей польської діаспори. У перший рік заснування за парти сіли 20 хлопців та троє дівчат.
Від повстань до вибухівки
Історія монастиря виявилася буремною. У 1865 році, після другого польського повстання, його закрили. Життя повернулося сюди лише у 1899 році завдяки зусиллям місцевого римо-католицького священника, але вже у статусі парафіяльного храму, а не кляштору.
Фатальним для святині став 1976 рік. Радянська влада вирішила розбудувати на цьому місці завод і просто підірвала храм. За словами отця Йосафати, після вибуху місцеві жителі розібрали залишки будівлі на будівельні матеріали. Вціліла лише одна стіна. Орієнтиром того, де саме стояв костел, слугує старий каштан, який і досі росте поруч — його можна знайти навіть на старовинних фотографіях.
Житомирський краєзнавець Геннадій Махорін зазначає, що така доля спіткала багато святинь. У 1930-х роках більшовики використовували брусилівський кляштор як склад. Схожа цілеспрямована політика знищення діяла і щодо монастирів капуцинів у Ходоркові, Любарі та інших містечках області.
Будинок священника як сучасний прихисток
Окрім самотньої стіни, на території лакофарбового заводу зберігся колишній будинок священника XIX століття. Частина цієї будівлі належить підприємству, але станом на квітень 2026 року там облаштовано молитовне приміщення греко-католицької парафії.
Отець Йосафата ділиться, що під час російсько-української війни цей давній будинок став ще й центром гуманітарної допомоги. Тут намагаються створити атмосферу, де кожна людина у важкий час може знайти душевний спокій та відчути себе потрібною. Тим часом римо-католицька громада міста молиться у костелі Святого Духа, який відкрили у 2017 році.
Чи визнають стіну пам’яткою?
Директор Брусилівського будинку культури Валентин Коваль пояснює, що під час інвентаризації 1990 року залишки костелу не внесли до переліку історичних пам’яток, ймовірно, не вважаючи їх достатньо цінними. Щоб об’єкт отримав статус пам’ятки місцевого значення, необхідно пройти спеціальну процедуру з візуальним обстеженням та створенням технічного паспорта.
Найближчим часом настоятелі храмів Брусилова планують зустрітися з представниками селищної ради. Першочергова мета — розробити та встановити інформаційні табло біля залишків стіни та римо-католицької громади, щоб зафіксувати історичну пам’ять.
За словами представника відділу охорони культурної спадщини Житомирської ОВА Дмитра Нечипорука, в області є й інші об’єкти, що потребують уваги. Наприклад, аварійні келії Єзуїтського монастиря у Житомирі цьогоріч вдруге потрапили до проєкту “Спадщина незалежності”, який об’єднує істориків та архітекторів заради порятунку національних пам’яток.
Слідкуйте за оперативними новинами про те, що відбувається у Житомирі та області. Щоб не пропустити важливе — підписуйтеся на наш Telegram або читайте у Facebook. Тільки найважливіше та найцікавіше!
