В селі Гальчин Андрушівської громади сталася трагічна подія: 71-річна місцева жителька покінчила життя самогубством. Це сталося вночі з 1 на 2 квітня. Зранку її чоловік знайшов бездиханне тіло дружини у хліві з мотузкою на шиї. Чоловік негайно подзвонив в поліцію. Приїхали також рятувальники і допомогли спустити тіло пенсіонерки з драбини, яка вела на горище хліва. На тілі жінки слідів насильницької смерті не було виявлено.
Подія досить неординарна, адже жінка на ім’я Валентина мала хорошу сім’ю, чоловіка, доньку та онука, якого обожнювала. Про це розповіли жителі села журналістці газети “Субота”, коли вона приїхала у Гальчин. А ще вони розповіли, що останні роки у жінки були деякі проблеми з головою. Але чому вона вирішила вкоротити собі віку?
“Валентина за характером – командир”
Коли журналістка підійшла до обійстя, де проживала пані Валентина з чоловіком, побачила доглянутий будинок і двір, а за ним хазяйські будівлі та гараж. Все, як у добрих хазяїв. Біля будинку – квіти, дерева, асфальтована доріжка. Донька зі своєю сім’єю живуть окремо. Чоловік пані Валентини представився Віктором Миколайовичем і погодився на розмову, хоча йому це давалося нелегко. Сім’я ніяк не може відійти від шоку після трагедії.
– Ми з Валентиною прожили разом майже 50 років, – говорить Віктор Миколайович. – У нас є донька та онук. Валя була хороша хазяйка, уміла шити та перешивати одяг, смачно готувала, пекла, любила вирощувати овочі, квіти, обожнювала доньку і онука. Багато років працювала головним бухгалтером в одній із організацій районного рівня, була старанною, відповідальною, у звітах ретельно перевіряла кожну копійку. Вона все життя була дуже релігійна, постійно відвідувала церкву. Я її любив, хоча характер у неї завжди був непростий. Вона по своїй природі – командир, і завжди все робила так, як сама вважала за потрібне. Повчала людей, як треба жити. Часто навіть конфліктувала з ними, але ці конфлікти ніколи не виходили за рамки пристойної поведінки. Та приблизно років 20 тому її здоров’я почало погіршуватись і поведінка змінилась…
“Валентина була дуже релігійна і боялася гріхів”
– Розумієте, Валя почала всього боятися, – продовжує Віктор Миколайович. – Вона не могла чути поганих новин, постійно боялася захворіти, до лікарів ходила тільки у масці, а якщо забувала надіти маску, у неї починалася паніка. Валя страждала від частого і сильного головного болю. Говорила, що відчуває шуми в голові. Ми завезли її до лікарів і зробили томографію, але медики нічого страшного не виявили. Сказали, що у неї розхитана нервова система. Виписали якісь ліки, але від них їй було ще гірше. Останні півроку вона не могла вночі спати через головний біль. Валя іноді заводила розмову про те, що краще їй померти, ніж так жити, але я не сприймав ці розмови серйозно. Вона була дуже віруючою людиною, боялася та намагалася уникати гріхів, а самогубство – це один із найтяжких гріхів. З іншого боку, вона розуміла, що з нею не все гаразд і страждала від цього. Думаю, що тут сказалася і недобра спадковість. Із року в рік лише посилювався головний біль, шуми, страхи, її вразливість до всього, роздратованість з будь-якого приводу. Вона могла посваритися через дрібницю. Півроку тому змінився навіть її погляд – в очах оселилася тривога та якась постійна невгамовність. Валя, мабуть, просто втомилася від цього стану і зрозуміла, що не зможе впоратися. Останні місяці вона нікуди мене не відпускала від себе, але поводилася зі мною якось холодно і недбало. Увечері 1 квітня вона прийшла до мене у кімнату та закрила жалюзі на вікні, мабуть, не хотіла, щоб я побачив, як вона іде до хліву. Просто не уявляю, де вона взяла стільки сили волі, щоб переступити межу життя і смерті, адже вона краще за всіх розуміла, який це гріх. Мабуть, це був момент панічної атаки, з якою вона не змогла впоратись…
“На сповіді я завжди заспокоював Валентину”
Ось що розповів отець Макарій – настоятель храму УПЦ у селі Гальчин, який багато років знає Валентину та Віктора.
– Валентина була доброю і адекватною людиною, багато років ходила у храм, молилася, регулярно сповідалася, причащалась. Взагалі у них сім’я духовна. Років п’ять тому я помітив, що у неї з’явився якийсь страх, вона говорила, що не знає свого майбутнього і це її лякає. Вона дуже боялася спілкуватися з людьми, щоб не заразитися якоюсь хворобою. Я на сповіді її завжди заспокоював, направляв. Валентина приходила в храм буквально місяць тому, причому вона до нього не йшла, а бігла. Я побачив це через вікно і подумав, що, мабуть, її душа так сильно прагне відчути церковну атмосферу. Але я би ніколи не міг навіть подумати, що Валентина зможе наважитися на такий відчайдушний вчинок. Незважаючи на це, ми відспівали та поховали її, адже була довідка від лікаря і дозвіл духівника Житомирської єпархії Архімандрита Гавриїла. Нехай її душа перебуває у спокою…
* * *
Ми живемо в дуже складний час, коли кожного дня відчуваємо стрес, страх, невизначеність, невпевненість у майбутньому, горе від втрат та депресію, що не може не сказатися на психічному здоров’ї. В такій ситуації потрібно негайно звертатися до кваліфікованого і досвідченого невролога, психотерапевта чи психіатра . Для цього не потрібно навіть направлення сімейного лікаря. (Треба також розуміти, що спеціалісти інших профілів не завжди можуть допомогти). Категорично не можна займатися самолікуванням або терпіти чи сподіватися, що все якось мине само-собою.
Сьогодні існують дієві медпрепарати, які дійсно допомагають боротися з тривожно-депресивними розладами та іншими проблемами психічного здоров’я, але приймати їх потрібно тільки за призначенням лікаря.
Джерело: Народний тижневик “Субота”
Автор: Сніжана Смирнова
