Про те, що Бердичів колись ховав у своїх вулицях ледь не сотню синагог, чув, мабуть, кожен місцевий мешканець. Ця міська легенда настільки міцно вросла в історію, що сприймається як беззаперечний факт.
Але як з’ясувала Субота Онлайн, спираючись на розвідку краєзнавця Анатолія Горобчука, реальна картина була дещо інакшою.
Помилка криється зовсім не у математиці. Архівні джерела справді налічують до вісімдесяти єврейських релігійних осередків у місті. Секрет у тому, що саме наші предки називали “синагогою”. Переважна більшість із цих закладів були просто невеличкими молитовними школами. Вони створювалися за суворим цеховим принципом: кожен ремісничий цех хотів мати своє місце для молитви. Зазвичай це була лише окрема кімната у звичайному житловому будинку, і вкрай рідко — відокремлена будівля.
Справжніх, повноцінних синагог у старому Бердичеві було всього п’ять. Дослідники називають Старомісну біля ринку, Немирівську (або Новомісну) на початку нинішньої Вінницької вулиці, величну Хоральну (Олександрівську), а також Загребельну та Білопільську. Окремо стояла ще одна — Кладовищенська, біля старого єврейського цвинтаря, де нині розкинувся міський парк імені Шевченка. Ще у 1890 році дослідник Андрій Суботін писав, що місто має “більше десятка синагог та 67 молитовних будинків”.
Епоха радянської влади та релігійних гонінь жорстоко пройшлася по цих стінах. Дрібні молитовні школи зачинили, а Друга світова війна перетворила великі будівлі на руїни. Їхні залишки згодом просто розібрали по цеглинці, і до наших днів дивом вистояла лише Хоральна синагога — мовчазний свідок втраченої епохи.
Слідкуйте за оперативними новинами про те, що відбувається у Житомирі та області. Щоб не пропустити важливе — підписуйтеся на наш Telegram або читайте у Facebook.
