30 червня 1941 року у Львові, явочним шляхом, Похідною групою Організації Українських Націоналістів, у порозумінні з рештою політичних сил Західної України, в будинку «Просвіти» було проголошено відновлення Української Держави.
Українські Національні Збори створили уряд — Українське Державне Правління на чолі з Ярославом Стецьком та верховний державний орган — Українську Національну Раду, яку очолив колишній голова уряду ЗУНР Кость Левицький.
На Високому Замку було піднято український національний прапор. Львівська радіостанція повідомила весь світ про цей Акт і передала благословіння митрополита УГКЦ Андрія (Шептицького) та митрополита УАПЦ Полікарпа (Сікорського) на творення власної держави.
Історично Акт 30 червня 1941 р. засвідчив усьому світові, що тільки український народ є законним господарем на своїй землі і з власної волі творить свою Державу.
Проголошення Акта його творці розглядали як перехідний етап — справжнє, повноцінне проголошення державності планувалося в Києві після звільнення його від совєтських військ. З цією метою була вислана окрема похідна група ОУН.
На вимогу німців відкликати Акт Відновлення Української Держави — провідник ОУН Степан Бандера, прем’єр уряду Ярослав Стецько і голова УНК Володимир Горбовий відповіли відмовою. 5 липня 1941 року було заарештовано С. Бандеру, Я. Стецька, яких відправили до концтабору Заксенгавзен. Також було заарештовано близько 300 членів ОУН, 15 з яких було розстріляно.
Проголошення Акта відновлення Української Держави є продовженням державницької традиції визвольних змагань 1917—1921 рр. та частиною української державотворчої традиції в цілому.
Слава Україні!
Героям слава!
