Червоний український Тризуб на чорному тлі — на рукавах американських військових льотчиків і навіть на фюзеляжах навчальних літаків ВПС США. У 1965 році на авіабазі Вебб у Техасі клас майбутніх пілотів 66-C назвав себе «Літаючими козаками» (Flying Cossacks). Найдивовижніше, що українець у групі був лише один — лейтенант Степан Олек. Саме він запропонував і назву, і Тризуб.
Через десятиліття цією історією зацікавилася вже українська розвідка — у розсекречених документах КДБ УРСР знайшли окремі матеріали про Олека та «Літаючих козаків». Радянська спецслужба збирала відомості про американських військових українського походження та ставила їх на оперативний облік.
Спочатку — важлива поправка про дату
У сучасних українських публікаціях цю історію часто прив’язують до 6 жовтня 1965 року. Однак джерела, надруковані безпосередньо у 1965 році, показують іншу дату вручення пілотських «крилець».
Газета Big Spring Herald, що виходила неподалік бази Вебб, 15 жовтня 1965 року повідомляла, що 41 пілот класу 66-C випуститься наступного дня — у суботу, 16 жовтня. 16 жовтня офіцери отримали авіаційні сертифікати та срібні крила пілотів ВПС США.
Тому саме 16 жовтня 1965 року є датою випускної церемонії, яку підтверджують тогочасні джерела. Історія самих «Літаючих козаків» почалася раніше — ще під час навчання класу.
Українець у класі був один
Степан, або Стів, Олек народився у Клівленді в українській родині. Його батьки були активними в українському громадському житті США. Після навчання в коледжі у штаті Айова Олек отримав офіцерське звання у ВПС США і потрапив на підготовку військових пілотів на базі Вебб у Техасі.
Навесні 1965 року The Ukrainian Weekly уже писала, що саме Олек відповідав у класі 66-C за проєкт емблеми. Він запропонував український Тризуб, а його товариші одноголосно підтримали цей символ і водночас обрали для групи назву Flying Cossacks — «Літаючі козаки».
Служба зовнішньої розвідки України, яка оприлюднила документи КДБ, зазначає: інших українців у цьому класі не було.
Для Тризуба довелося підготувати історичну довідку
Просто намалювати незнайомий символ на військовому шевроні було недостатньо. Для погодження емблеми командуванню бази потрібно було пояснити її походження.
Олек звернувся до Ореста Городиського з Чикаго — знавця геральдики та колекціонера відзнак. Той допоміг підготувати історичну довідку про Тризуб і його зв’язок із князем Володимиром Великим.
І командуванню, і курсантам символ сподобався.
У результаті червоний Тризуб на чорному тлі почали носити на лівому рукаві форми. А розсекречений документ КДБ окремо фіксує ще цікавішу деталь: Тризуби були й на фюзеляжах навчальних літаків.
На чому літали «Літаючі козаки»
Клас готувався до польотів на реактивній техніці. У програмі бази використовували T-37 та надзвукові T-38 Talon. Під час випускних заходів над аеродромом у строю пройшли T-37, T-38 і F-104, а кульмінацією став швидкісний прохід T-38 на малій висоті.
До речі, поява Тризуба на військовому літаку мала й значно ближчу українську передісторію. Історик Ігор Бігун розповідав «Суботі Онлайн», що 1944 року на Станіславщині бійці УПА підняли в повітря трофейний німецький Messerschmitt, намалювавши на ньому Тризуби. Літак використовували для розкидання листівок, після чого посадили та розібрали.
У жовтні срібні крила отримав 41 пілот
Із кількістю «Літаючих козаків» у публікаціях теж виникла плутанина. У повідомленнях на початку історії клас називали 48-членним. Натомість безпосередньо перед випуском техаська преса повідомляла вже про 41 пілота-випускника.
Розподіл після навчання показує, наскільки різною мала бути їхня подальша служба. За даними The Ukrainian Weekly, 13 пілотів направили до винищувальної авіації, шістьох — на бомбардувальники, п’ятьох — на літаки-заправники, вісьмох — у транспортну авіацію, а дев’ятеро мали стати пілотами-інструкторами.
Сам Степан Олек отримав направлення на подальшу підготовку на реактивному літаку-заправнику KC-135, після чого мав служити у Стратегічному авіаційному командуванні.
Тризуб залишився навіть на випускному альбомі
«Літаючі козаки» зробили український символ не випадковою деталлю одного шеврона.
На обкладинці їхнього випускного альбому був Тризуб і напис FLYING COSSACKS. Сам альбом клас присвятив американцям українського походження, які допомогли профінансувати виготовлення шевронів та видання.
Клас також подарував офіцерському клубу бази дерев’яну табличку з Тризубом. За повідомленням 1965 року, саме вона мала стати першою пам’ятною емблемою випускного класу на спеціально відведеній для таких відзнак стіні.
А потім «Літаючими козаками» зацікавився КДБ
У цій історії є ще один поворот. Через океан Тризуб на формі американських військових помітили радянські спецслужби.
У фондах Служби зовнішньої розвідки України збереглися документи, з яких випливає, що КДБ УРСР у 1960-х роках цілеспрямовано збирав інформацію про американських військовослужбовців українського походження: записував місця служби, дані про батьків, адреси та участь в українських організаціях.
Олек потрапив до таких матеріалів окремо. КДБ зафіксував і назву «Flying Cossacks», і червоний Тризуб на чорному тлі, і те, що знак носили на формі та наносили на літаки.
Радянська спецслужба розглядала активних українців у збройних силах США як потенційну загрозу у випадку глобального протистояння із Заходом.
Далі був В’єтнам
Життя «Літаючих козаків» не закінчилося випуском у Техасі. Багато членів класу згодом служили під час війни у В’єтнамі.
Коли у 1989 році колишні однокурсники вперше зібралися на великий ювілейний зліт, The Ukrainian Weekly повідомляла, що разом вони виконали понад 10 тисяч бойових вильотів. Сам Олек, за даними того ж видання, пройшов дві ротації у В’єтнамі та здійснив понад 550 бойових вильотів.
А через три десятиліття після техаської історії він таки приїхав до України: влітку 1995 року працював у Львові волонтером-викладачем англійської мови. Як зазначає Служба зовнішньої розвідки, тоді Олек навіть не знав, що ще зовсім недавно його ім’я перебувало в оперативних обліках радянського КДБ.
Важливі новини та пояснення — поруч із вами.
Читайте більше на Telegram-каналі Субота Онлайн та на сторінці у Facebook.
