“Третя світова вже триває. Про це свідчить курс Росії на знищення України та нехтування всіма безпековими нормами”

Найбільше нам потрібні артилерія і ракетне озброєння дальністю до трьохсот кілометрів, – каже військовий експерт Сергій Згурець

Сенат США схвалив законопроєкт, що до­зволяє президенту Джо Байдену використати програму ленд-лізу для спрощення військової допомоги Україні. Востаннє програма діяла під час Другої світової війни. Штати вже передали 72 гаубиці, тягачі до них і 144 тисячі снарядів. Як ця військова допомога може змінити перебіг війни?

– Вашингтон допомагає, починаючи з 2014 року. Зараз США – найбільший партнер України щодо обсягів допомоги та постачання озброєння. Закон про ленд-ліз є дорогою, на якій зменшуються перешкоди. Види озброєння визначають на двосторонніх переговорах між Києвом і Вашингтоном. Паралельно з обговоренням у Сенаті відбувається постачання. Незалежно від цього закону. Ми вже отримали вісім пакетів. Попередні, особливо наприкінці минулого року, коли американці говорили, що РФ піде у повномасштабний наступ, передбачали значну кількість протитанкових засобів – “джавелінів”, “стінгерів”. А також систем зв’язку. Тобто речей, які гарантували перевагу в ближньому бою. Це підтвердив перший етап бойових дій української армії на київському, чернігівському і сумському напрямках. Тепер інша ситуація. Ми почали отримувати озброєння іншого класу: артилерію великого калібру – 155 міліметрів, радіолокаційні системи, транспорт, що забезпечує мобільність, велику кількість боєприпасів, реактивні системи залпового вогню. Все це – для бойових дій на більших просторах і відкритих ділянках. Що характерно для донецьких і луганських територій або півдня України. Ці складові суттєво посилюють потенціал української армії і дають змогу вести ефективну оборону та планувати наступальні операції.

Чи все озброєння доходить вчасно?

– Сполучені Штати демонструють найбільшу оперативність у транспортуванні. Останні переговори з американською стороною після схвалення восьмого пакета допомоги підтверджують, що найважливіші зразки можуть бути в Україні протягом 24–48 годин. Використовують логістичний запас Європи. Тож озброєння доходить вчасно. Жодних нарікань щодо реалізації американської військової допомоги я не чув. В інших країн є політичні обмежувальні чинники, які можуть впливати на постачання. У кожного контракту своя історія.

Еммануель Макрон заявив, що Франція передає Україні протитанкові ракетні комплекси “Мілан” та самохідні гаубиці “Цезар”. А також снаряди. Це суттєва допомога?

– Підтримка Франції досить важлива. За обсягами вона значно менша, ніж допомога США та Великої Британії, які грають ключову роль у посиленні української армії. Але протитанкові комплекси “Мілан” дуже ефективні. Їх уже використовують ЗСУ. Гаубиця “Цезар”, яку згадував Макрон, – один із найтехнологічніших і найефективніших зразків. Водночас Париж тривалий час, починаючи з 2015 року, постачав РФ комплектуючі елементи для будівництва танків і літаків. Це спричинило низку публікацій у місцевій і європейській пресі й поставило в неоднозначне становище французьку оборонну промисловість.

Словаччина відправить в Україну велику кількість бойових танків Т-72. Кажуть, що їх уже отримали й військові задоволені.

– Близько 20 країн Північноатлантичного альянсу надають військову допомогу й озброєння. Кожна виходить із власних можливостей. Інтегральний показник для України дуже важливий. Складно виокремити роль якоїсь держави, оскільки це пов’язано з особливостями кожної з них. За два-три останні тижні ситуація разюче змінилася. Нині кожна країна пропонує щось реальне й важливе, розуміючи, що загроза Росії значна і для них. Допомагаючи Україні, вони захищають і себе. Кожен внесок на цьому етапі важливий.

Це все наступальна зброя? Буде можливість для контрнаступу?

– Ми отримуємо весь сегмент озброєння – і наступальне, і оборонне. “Джавеліни” і “стінгери” ефективні в обороні. Артилерію й системи залпового вогню можна використовувати й у наступі, й у захисті. Легку бронетехніку – теж. Танки – наступальна зброя. Тепер для нас важливо забезпечити паритет із РФ, а на окремих напрямках – отримати перевагу. Сподіваюся, ми її здобудемо, отримавши різні зразки артилерії та боєприпасів великого калібру. Ця артилерія повинна мати більшу дальність, ніж та, що на озброєні російської армії.

Днями в Бухаресті заявили, що передадуть Україні літаки МіГ-21 Lancer, яких Румунія не експлуатує.

– МіГ-21 Lancer нам не потрібні. Вони застарілі. Нам треба такі, щоб був паритет із російською технікою в повітрі. У найгіршому варіанті, це хоча б МіГ-29 або інші винищувачі четвертого покоління (створені наприкінці 1970-х. – Країна). Вони мають зовсім інші характеристики, ніж румунські.

Яку ще важливу зброю нам передають?

– Отримуємо те, що потребуємо. Наді­слали американській стороні перелік із 16 різних категорій – від авіації до певних стрілецьких зразків і систем зв’язку. Перед кожним етапом передавання відбувається узгодження потреб і можливостей. Зараз ми насамперед потребуємо артилерії та ракетних озброєнь дальністю до 300 кілометрів. Це дасть змогу змінити характер дій на полі бою і мінімізувати втрати нашого особового складу.

Ще потребуємо бронетехніки, танків, ППО різного калібру й дальності, авіації.

З огляду на постійну загрозу з боку Росії поповнення арсеналів за всіма категоріями є складовою нашої стабільності під час ведення бойових дій.

Чи може Росія завдати удару по країні, яка допомагає нам зброєю?

– Якщо вдарить по державах Альянсу, почнеться новий етап. Усім країнам НАТО доведеться вступити у війну. Росіяни це розуміють і поки що намагаються діяти, знищуючи шляхи постачання військової техніки на нашій території. З огляду на амбіції РФ та ідеологічно декларовані цілі третя світова вже триває. Про це свідчить курс на знищення України та нехтування всіма безпековими нормами. Це згуртувало навколо загрози всі західні держави. Безпосередній вступ країн НАТО в бойові дії з використанням їхньої зброї цілком можливий. Але поки що передовим рубежем проти Росії є Україна.

Чи є можливість зараз деблокувати Маріуполь? Як вийти з цієї ситуації?

– Сьогодні можливостей деблокади не існує. Щоб підійти до Маріуполя, треба пробити коридор довжиною 90 кілометрів у захопленій противником зоні. Через бої в Донецькій, Луганській та інших областях військових ресурсів для цього немає. Однак звільнення Маріу­поля можливе під час контрнаступальної операції, що має іти другою чергою після відбиття атаки, яку зараз готують російські війська.

Президент Володимир Зеленський сказав, що трагедія Маріуполя може повторитися в інших містах. Яка зараз обстановка на фронті?

– Передова сьогодні пролягає по лінії ДНР і ЛНР – це наше основне угруповання сил. Фланги – дії навколо Харкова, рух росіян від Ізюму. Продовжуються спроби оточити наші війська по малій і великій дузі. Всі ці стрілочки насправді малюють російські генерали, але вони нині не мають достатнього кількісного потенціалу. Водночас окремі напрямки піддаватимуться постійним ударам. Найперше – Харків, близький до російського кордону. Ризики є і для інших міст. Але це вже не перший період війни. Значна частина ворожих військ зазнала великих втрат біля Києва, Чернігова і Сум. Вони повільно відновлюються. Наша перевага зберігається на окремих напрямках. Фраза, що може повторитися Маріуполь, потребує тлумачення. Російська концепція бойових дій передбачає спробу охопити українські війська, але перевагу вони втратили.

Російське міноборони оголосило поточні цілі війни – повний контроль над Донбасом та півднем України, включаючи сухопутний коридор у Крим та Придністров’я. За рахунок чого Україна може зірвати ці плани?

– Уже завадила багатьом намірам. Попередній план передбачав повне захоплення країни, зміну політичного керівництва, так звані денацифікацію і демілітаризацію. Після зриву 19 квітня оголосили значно скромніші амбіції. Це декларації, для втілення яких у РФ немає сил. Вона збирає війська для удару на двох напрямках – від Ізюму і від Донецька до Слов’янська. Але потуги не вистачає. Тому ці плани залишаються пропагандистськими – для російської аудиторії.

Що має робити кожен українець для перемоги?

– Усі розуміють, що йдеться про наше виживання і можливість розпоряджатися своєю долею. Ця війна – екзистенційний виклик. Росія хоче нас знищити. Частина населення може залишити Україну, інша – шукатиме можливості, щоб захистити себе, сім’ю і віру. Кожен обирає найкращі способи й методи, щоб виконати цю місію і надалі жити в гармонії із собою. Щоб потім не було боляче, що не зробив того, що міг і що могло врятувати країну й тебе.