28 травня з квітами, м’якими іграшками, сльозами, розпачем і вбиті великим горем рідні та близькі проводили в останню путь трирічного улюбленця родини, єдиного синочка — Матвійка Андрійовича Лозка, котрого два дні тому збили мотоциклом нібито нетверезі підлітки поблизу будинку, де він проживав із мамою.
Інформацію про цю трагічну дорожню пригоду підтвердили в Нацполіції в Житомирській області.
26 травня, після 16-ої години, в Олевську на вулиці Князя Олега сталася дорожньо-транспортна пригода, внаслідок якої загинув 3-річний хлопчик. За версією слідства, учасником ДТП також був неповнолітній керманич мотоцикла. Правоохоронці встановлюють обставини події. Про це 27 травня повідомила речниця Головного управління Нацполіції в Житомирській області, майор поліції Іванна Сілецька.
За попередньою версією слідчих, водій мотоцикла Spark наїхав на дитину, котра вийшла на проїжджу частину дороги. На превеликий жаль, від отриманих травм хлопчик помер відразу на місці пригоди.
— Сам водій залишив місце ДТП та поїхав у невідомому напрямку. Правоохоронці провели оперативно-розшукові заходи і встановили транспортний засіб і особу керманича — 13-річного жителя громади, — констатувала Іванна Сілецька.
Нині поліція проводить досудове розслідування за кількома статтями Кримінального кодексу України: за частиною 3 статті 135 — залишення в небезпеці та за частиною 3 статті 286-1 — порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особами, які керують транспортними засобами в стані сп’яніння. Нині проводяться необхідні слідчі дії, триває встановлення всіх обставин події, сказала Іванна Сілецька.
Що насправді сталося того дня, і як Матвійчик міг опинитися під колесами мотоцикла, хто дозволив і куди їхали неповнолітні того дня, з’ясовував на місці пригоди журналіст «Суботи».
«Я захищав на війні тисячі людей, а свого синочка в тилу уберегти не зміг…»
Тато Матвійка, ветеран ЗСУ, учасник бойових дій, ексбоєць 95-ої ДШБ Андрій Васильович Лозко, розповів наступне:
— Коли народився Матвійко, я був на війні. Ми не встигли до цього часу з Анастасією, мамою синочка, офіційно розписатись. З передової я повернувся, коли малому виповнилося півроку. Тоді я його взагалі побачив вперше! Так склалося, що я з Анастасією не проживаю разом, я мешкаю нині в с.Копищі, а вона – в Олевську. Маємо інші родини. Але сином я опікувався, часто приїжджав, забирав його до себе, гуляли, розважалися, відпочивали, бо я опікуюсь ще двома дівчатками…Все було чудово. Того дня вранці Матвійка я привіз від себе, завели з Анастасією разом до садочка. О 16-ій годині також разом забрали його додому. І я поїхав до Копища. У той момент, коли сталася ця трагедія, Анастасія була в дворі, її співмешканець косив траву, і попросив її принести йому води. Вона й не встигла оглянутися, коли малий саме в цю секунду вискочив на вулицю за ворота. І сталося непоправне… Вона побачила закривавленого синочка, котрий згорнув ручки до голівки, й принесла його у двір, надіялись, що станеться чудо… У нього ще билося серденько… Але коли приїхали лікарі «швидкої», Матвійко вже не дихав.
Відповідно до висновка судмедексперта, завідувача Олевської філії ДСУ «Житомирське ОБСМЕ» І.В.Лазарева, смерть дитини настала в результаті набряку головного мозку, крововиливів над та під оболонками головного мозку, відкритої черепно-мозкової травми.
«Я багатьох на війні врятував людей, а свою рідненьку кровиночку, вдома, на жаль, не зміг… Дуже боляче, шкода і не справедливо. Це була «золота» дитина, яка нікому нічого поганого не зробила і лише починала своє життя, мріяла, посміхалась, радувала усіх нас… Сталася така біда, горе. Така, очевидно, воля Всевишнього… Я лише не розумію, чому нам ніхто з поліції нічого не розказує, що і до чого, як триває слідство, які були обставини, хто винен в тому, що сталося? Бо я чув, що один із учасників ДТП, з посмішкою стояв біля поліцейських і про щось говорили. А коли неповнолітніх «шумахерів» запитали про швидкість з якою вони рухалися, поліцейський сам виправив хлопця: мовляв не 80, а, можливо, 60 кілометрів на годину… Матвійко лежав на землі, прикривши, ручками розбиту й сильно закривавлену голівку… Звісно, я прекрасно розумію, що це трапилась біда, але спускати цю справу на гальма, й грати в мовчанку з нами ніхто не буде. Ми обов’язково добиватимемося справедливого й не упередженого розслідування цієї ДТП, в результаті якої ми втратили своє сонечко, а винні мають понести справедливе покарання.”
«Неповнолітні водії мотоцикла були п’яні? Як так можна?»
Рідна тітка загиблого хлопчика, Діана, в розмові сказала, що на мотоциклі, що збив Матвія, було двоє підлітків, які, з її слів, самі зізналися, що були того дня «під мухою».
–– Скажіть, як можна було дитину у 13 років посадить за кермо? Та й ще й п’яну? Він їхав по вулиці туди (за місто, місце ДТП знаходиться на околиці Олевська, у бік села Рудня-Бистра). Ще й другий хлопець позаду сидів, 17 років, теж не тверезий. Вони самі зізналися, що випили. Та, навіть, якщо і п’яний не був, але ж 13 років! Як так можна? В голові просто не вкладається! Вони тиняються по селу без контролю, — зауважила стурбовано Діана.
Жінка розповіла, що на місці події працювала поліція.
«Два дні тут вся поліція була, прокуратура. Дитини немає, у нього повністю все розбите, немає живого місця на голові, він був весь у крові, синцях, гематомах… А водій навіть не пригальмував — розвернувся коло того хлопчика, ще добавив задніми фарами і поїхав», — констатувала пані Діана.
За словами жительки Олевська, дальньої сусідки Світлани, в момент трагедії мати Анастасія знаходилась вдома.
«Коли збили Матвійка, у нього ще билося серденько і ми хотіли його везти в лікарню в Коростень…»
«Рідний батько 3-річного хлопчика проживає від родини окремо, в іншому населеному пункті. Але приїжджав та провідував сина. Під час трагедії мати Анастасія знаходилась вдома. Кажуть, що вона не побачила, як хлопчик вийшов на вулицю — до проїжджої частини дороги кілька метрів», — сказала сусідка.
23-річна мама Матвійка Анастасія Ширмук підтвердила, що з татом синочка підтримувала постійно зв’язок. Жодних проблем у відносинах між ними не було. Дорослі робили все, щоб сину було комфортно і добре. Жінка родом із с. Кишина, але в Олевську проживає вже давно.
— Коли сталася ця біда, я принесла синочка в двір, він був уже мертвим. Хоча ще говорили, що в нього ще билося серденько…Він хоч і виходив інколи за межі подвір’я, то гуляв лише на обочині, на дорогу не виходив… Водії мотоцикла так «летіли», що його тіло відлетіло на інший бік дороги… Ми хотіли його швидко везти в лікарню в Коростень, та було вже пізно… Лікарі «швидкої» констатували його смерть на місці пригоди… Ми так його любили! Він був у нас найкращим синочком. Таких більше не буде…1 вересня Матвійку мало б ви повнитися 4 рочки…Поховали його біля дідуся…
До нас приходила мама 17-річного пасажира мотоцикла і пропонувала гроші, але я їх не взяла.
«Я просила Артема, щоб він після уроків їхав до бабусі, а він мене не послухав і обманув, і сталася така біда…»
Мама 13-річного водія мотоцикла Вікторія Петрівна повідала, що вона проживає в селі Варварівка, що за декілька кілометрів від Олевська. Виховує трьох неповнолітніх дітей — одна дитина з інвалідністю, одна хворіє на астму. Батько дітей за кордоном у Сербії. Він вже повертається до України. У момент, коли сталася ДТП, вона перебувала в Станишівці, в обласній дитячій лікарні з іншою дитиною на обстеженні у кардіоревматолога.
— Мотоцикл, що потрапив у ДТП, не мого Артема, а двоюрідного брата Віталія, який зараз на війні. Мотоцикл був зламаний. Того дня я була в Житомирі, на Станишівці, у кардіолога на лікуванні — у дитини порок серця, у одній із приватних клінік нам на добу поставили холтерівське моніторування. Я побачила, що син був у соцмережі, я написала йому, що він там робить. Він запевнив мене, що виконує контрольну роботу і він у школі. Тоді він попросив у мене 300 гривень, нібито для того, щоб придбати їсти і щось купити в школу, я йому відмовила, сказавши, що приїду і з усім розберуся самостійно. Після навчання жінка приказала сину, щоб він обв’язково їхав автобусом до бабусі, котра проживає в с. Корощине. Він у цей момент з друзями полагодив мотоцикл, завели його викруткою і поїхали гуляти. Я повернулася з Житомира — не було вже ні мотоцикла, ні дітей. Поїхала велосипедом шукати їх, ніде не знайшла. За що вони і де купили бензин? Я не знаю взагалі! Після всього, що сталося, я дізналася, що того дня Артем із ще трьома хлопцями різного віку з с. Варварівки, с. Будок та с. Рудні-Бистри вирішили погуляти на місцевому кар’єрі. Вживали там і спиртне, хоча мій Артем ніколи не пив таких напоїв. Вони вирішили завезти додому 17-річного хлопця, їхали кілометрів 40 на годину, аж тут раптово на дорогу вибіг цей хлопчик…Він, звісно, злякався, втік з місця пригоди, а мопеда сховали в лісі… Я знаю цю родину: це моєї рідної куми сестри дочки синочок Матвійко… Сталася така велика трагедія. Батько загиблого хлопчика зі мною зустрічався, говорили. Співчувала їхньому горю. Нібито порозумілися. Моя мама пішла попрощатися додому напередодні похорону Матвійка, то її родичі дитини побили…, люди розтягували, — розповіла пані Вікторія.
Староста Валентин Олексійович Ратушинський у розмові з журналістом «Суботи» був не багатослівним. Він лише підтвердив факт смерті дитинки в результаті ДТП і сказав: «Я нічого вам не буду коментувати, триває слідство. Ви мене, думаю, зрозумієте, до побачення».
«Артема не було в ліцеї 50 днів. Дітей виховує вулиця…»
Класний керівник Артема з Варварівського ліцею Олевської міськради Катерина Володимирівна Бідюк про цю трагедію знає.
— Що тут можна сказати?, — запитала педагог. – Сталося непоправиме горе, учасниками якого вкотре стали наші діти! В нашому класі навчається 17 здобувачів освіти. Артем зі ще одним своїм другом Максимом прийшли до нас навчатися два роки тому. Я аналізувала відвідування Артемом ліцею в нинішньому році, то він був відсутній 50 днів на навчанні! Це як можна охарактеризувати? Мама приносила тоді довідки про хворобу і на тому все закінчувалося. Ці всі діти мають вуличне виховання. Складається враження, що батьки для них вже давно не авторитет. Вони їх не слухають і не зовсім поважають! І, на жаль, така тенденція, нині на території усієї України. Ці хлопці ганяли, гуляли по Олевську, селам, мали друзів навіть із сусідньої Рівненської області. В них у голові одні розваги, гульки, прогули навчання, брехня, погані справи. Цих дітей давно зіпсували розкіш, повне потурання і маніпулювання батьками і гроші. Так бути не повинно! Дуже ще рано!
У селі люди розповіли про те, що нібито більше року тому родина Артема поставили на облік до соціальних служб. Фахівці служби раніше не раз навідували до цієї родини, вели бесіду про зловживання алкоголем, належний спосіб життя, але до потрібного результату такі бесіди не призвели.
Ось тому й діти в таких родинах часто-густо нині тиняються в пошуках пригод на свою голову, роблять шкоду, крадуть великі суми грошей у своїх рідних, палять, вживають спиртні напої, дебоширять, порушують громадський спокій, комендантську годину, катаючись гучно на транспортних засобах, слухаючи музику тощо.
Так, на жаль, сьогодні живе частина суспільства. Інша ж частина нас захищає, навчає, лікує, намагається виконувати всі заповіді Божі. Шкода, що ці неповнолітні хлопці, вчинивши таке горе, заплямували на все життя собі й батькам репутацію, принесли невимовне горе й біль у родину Матвійчика, якого, у царство небесне, сподіваємося, до себе забере Всевишній.
Редакція «Суботи» висловлює щирі співчуття рідним і близьким маленького янголятка й бажає не опускати рук, боротися за справедливе розслідування цієї резонансної справи, щоб врешті винні понесли реальне й справедливе покарання.
Чому керівники мовчать? Як справедливість затримується в судах? Дізнавайтеся про справи, які хтось хоче приховати. Підписуйтесь на наш Telegram або Facebook, щоб слідкувати за розслідуваннями та фактами, які має знати кожен.
Джерело: Народний тижневик “Субота”
Автор: Орест Баль
