“Головне, що жива. Усе інше можна виправити”, — говорить мати своїй 15-річній доньці Марині. У перший день повномасштабного вторгнення російських військ в Україну їхній будинок у Чугуєві обстріляли. Скло поранило дівчині обличчя.
Мати Марини Яна працює медсестрою. Разом із донькою живе у підвалі лікарні. Про перший день війни та самопочуття доньки — далі пряма мова Яни.
“Марина опинилася під склом, шафа завалилася”
Почалося все з того, що бахкало. Я цьому не надала значення, тому що Чугуїв — військове місто, у нас частенько бувають навчання. Ми винаймали квартиру в авіамістечку, поруч злітна смуга. Я спокійно поїхала на роботу. Потім, коли продовжило бахкати й люди розбіглися, хто куди, тоді вже я доньці зателефонувала, кажу: “Марино, збирайся до мене на роботу”. Вона почала збиратися, був черговий вибух, вибухова хвиля — і Марина опинилася під вікнами, під склом, шафа завалилася. Її обличчя порізало. Я не знала, що сталося з нею, вона просто не брала слухавку. Я повернулася додому. Там ні вікон, ні дверей, ні Марини. Мені сказали, що її забрала швидка.
Марина після поранення“Потрібне буде лазерне шліфування”
Сказали, що Марина народилася у сорочці. У неї на нозі була рана, на обличчі. У перші дні було місиво. Через три тижні ще одне скло почало вилазити з щоки, почав організм відштовхувати його. Витягнули ще одне скло. Зашили її акуратно, але є і грубі шви — шкіра натягнута біля брови, наполовину вище, аніж потрібно. Згодом, як кажуть, потрібна буде не пластика обличчя, а лазерне шліфування. Лице відновиться, а ось те, що в неї всередині…
Вона у мене сама по собі плакса, але усе стійко витримала. Настрій зараз — переважно веселий, Марина жартує. Але буває іноді агресивність, плаксивість, як у всіх нас зараз. Вона тепер боїться вікон, дзеркал, дверей. Щоб якщо щось станеться, щоб на неї нічого не впало. Коли нас виписали з лікарні, пішли жити до моєї мами. Два тижні вона, коли спала, накривалася ковдрою з головою. Десь якийсь звук, хтось грюкне дверима — вона одразу ховалася під ковдру. Останні два тижні перестала ховатися.
На вулицю не виходить, боїться сильно. Я намагаюся витягнути її на вулицю. Буває, виходимо на сходинки, щоб вона хоч трохи свіжим повітрям подихала. І якщо десь щось бахнуло або навіть машина проїхала зі звуком, ніби зліт, все, її вже немає — вона у підвалі, забилася у кутку.
Фото Марини до війни. З сімейного архіву“Намагається малювати, щоб відволіктися”
Навчатися дистанційно Марина не може — зв’язок у підвалі поганий. Кілька разів намагалася щось почитати, уроки зробити. Але вона не може зосередитися. Намагається малювати, щоб відволіктися.
У Марини перехідний вік. Боюсь, щоб вона там собі не надумала щось з собою робити. У нас деякі люди, молодь — жорсткі. Але з приводу цього вона — молодець. Я їй казала: “Головне, що жива. Усе інше можна виправити. Той, кому ти потрібна, любитиме тебе такою, яка ти є”.
У будинок Яни та Марини влучив снаряд. Фото родиниПро ситуацію у Чугуєві
З Чугуєва виїхали близько 70% людей, розповів Суспільному депутат Чугуєвської міської ради Руслан Овчаренко, який займається волонтерством та зустрічався з родиною пораненої дівчинки. За його словами, у місті залишилися здебільшого літні та люди з інвалідністю.
“Магазини, аптеки працюють, але у людей немає грошей. За гуманітарною допомогою звертається вже навіть молодь, я вже мовчу про літніх людей. Вони думають, як вижити, ходять по сусідах, беруть те, що залишилося. Плюс рятує гуманітарна допомога від області та від волонтерів. Люди шукають, де трохи заробити. Але здебільшого люди просто об’єднуються та допомагають одне одному”, — сказав Овчаренко.
Електрика у Чугуєві є, у деяких будинках немає води, каже Овчаренко.
“В останні 3-4 дні у Чугуєві була тиша. Візуально, Чугуїв зруйнований десь на 30% — це багатоповерхівки, приватний сектор”, — сказав Овчаренко.
