«Василь усвідомлював значущість свого прізвища перед іншими й вже у 10-річному віці був досить розпещеним і відчував свою повну безкарність». 21 березня 1921 року в Москві народився молодший син Йосипа Сталіна, чия доля стала яскравим прикладом того, як високе походження може перетворитися на смертельну пастку.
Батько намагався тримати хлопця в «їжакових рукавицях», але залізна дисципліна диктатора не вберегла сина від згубних звичок. Ще школярем Василь почав курити та вживати алкоголь, відчуваючи, що багато витівок просто зійдуть йому з рук. Повідомляє Субота Онлайн із посиланням на Телеграф. Його мати, Надія Аллілуєва, була другою дружиною Сталіна, і після її самогубства контроль над вихованням хлопця став ще формальнішим.
Попри складний характер, Василь виявив справжню мужність під час Другої світової війни. Закінчивши Качинське військове училище та Військово-повітряну академію, він вирушив на передову. Субота Онлайн зауважує, що за плечима спадкоємця вождя було 26 бойових вильотів та п’ять збитих літаків ворога. Це допомогло йому стати одним із наймолодших генералів Радянської армії. Проте кар’єра обірвалася раптово у 1952 році, коли він нагрубіянив маршалу авіації Жигарьову. Йому пригадали все: і алкоголь, і розгульне життя, і непокору.
Арешти та в’язниця під чужим ім’ям
Смерть батька у 1953 році стала початком кінця для Василя. Він відкрито критикував нову партійну верхівку та заявляв, що вождя вбили. Дійшло до того, що він намагався зв’язатися з посольством Китаю, аби передати інформацію про змову. Реакція була миттєвою: арешт, позбавлення всіх звань та нагород. Його звинуватили в антирадянській пропаганді, розкраданнях та недбалості.
У в’язниці він провів кілька років під вигаданим ім’ям «Василь Васильєв». Після дострокового звільнення йому обіцяли квартиру та пенсію, але новий запій призвів до чергового терміну. Вдруге вийшовши на волю, Василь опинився у повному вигнанні. Йому заборонили жити у Москві та Грузії, заславши на п’ять років до закритої на той час Казані.
Останні місяці під прізвищем Джугашвілі
Влада вимагала, аби Василь відмовився від прізвища «Сталін». Він довго пручався, через що майже рік жив без паспорта і не міг влаштуватися на роботу. Лише у 1962 році, ймовірно під впливом четвертої дружини Марії Шевергіної, він здався. Отримавши паспорт на прізвище Джугашвілі, він прожив у Казані лише три місяці.
У березні 1962 року син диктатора помер. Офіційна версія — алкогольне отруєння, хоча родичі ставили це під сумнів, адже розтину тіла не проводили. Спочатку його поховали на Арському цвинтарі в Казані, і лише у 2002 році останки перепоховали в Москві на Троєкурівському цвинтарі. Вже у 1999 році військова прокуратура зняла з нього всі політичні звинувачення, визнавши, що більшість справ були сфабриковані.
Так завершилася історія людини, яка не змогла вийти з тіні великого імені та власних демонів.
Хочете знати більше про те, чим живе область та світ? Отримуйте оперативні сповіщення у нашому Telegram або читайте нас у Facebook. Тільки найважливіше та найцікавіше!
