У церковному середовищі та побутових розмовах досі живе переконання: якщо свічка в храмі раптово згасла — це нібито поганий знак.
Священник Саватій Собко закликає не вірити таким трактуванням і пояснює, чому подібні страхи не мають нічого спільного з християнською вірою.
За його словами, церковна свічка є насамперед символом Божественного Світла, істини та щирої молитви людини. Вона уособлює віру, з якою вірянин звертається до Бога, і жодним чином не може бути «провісником» майбутніх подій. Якщо полум’я згасло — через протяг, рух повітря чи випадковий дотик — у цьому немає жодного прихованого сенсу.
Священник наголошує: згасання вогню не впливає на молитву і не знецінює любов чи турботу про людину, за яку моляться. За бажання свічку можна просто запалити знову, без тривоги й внутрішнього напруження. Віра, на відміну від полум’я, не гасне від випадкових обставин.
Окремо ігумен звертає увагу на історичний і символічний сенс свічки. У давнину віск був формою пожертви — люди власноруч виготовляли свічки й приносили їх до храму як подяку Богові. Полум’я ж символізує дію Святого Духа і світло, яке веде людину крізь темряву сумнівів.
На думку священника, саме забобони, а не згасла свічка, шкодять духовному життю. Вони підміняють живу віру страхами та надуманими знаками, породжуючи тривогу там, де має бути спокій. Церква ж, навпаки, закликає зосереджуватися на молитві, любові до ближніх і щирій довірі до Бога.
Священник нагадує слова Ісуса Христа: «Я — Світло для світу; хто піде вслід за Мною, той не ходитиме в темряві». Саме це, за його словами, і є головним орієнтиром для віруючої людини — жити зі світлом і миром у серці, не надаючи містичного значення випадковим дрібницям.
