Схожий на скляну парасольку, але має власну хімічну зброю: що це за гриб

Уявіть старий бук, на стовбурі якого один над одним виросли маленькі білі парасольки. Їхні капелюшки напівпрозорі, гладенькі й так блищать після дощу, ніби зроблені зі скла. Здається, що такі тендітні гриби легко витіснити з деревини. Але все навпаки: вони виробляють особливі речовини, які заважають розвиватися деяким грибам-конкурентам.

Це удемансіелла слизиста (Oudemansiella mucida), яку ще називають порцеляновим грибом. Вид трапляється в європейських букових лісах, зокрема в Україні. Його незвичайна зовнішність — лише одна з причин, чому він привертає увагу дослідників.

Чому порцеляновий гриб не любить сусідів

У лісі за місце на відмерлому дереві змагається безліч грибів. Для них деревина — джерело поживних речовин. Але щоб нею скористатися, потрібно розвивати грибницю всередині дерева й конкурувати з іншими організмами.

Порцеляновий гриб має незвичайну перевагу. Він здатний утворювати протигрибні сполуки, які пригнічують розвиток деяких конкурентів.

Про цю особливість повідомляє дослідницький грибний ресурс Об’єднаного інституту геному Міністерства енергетики США (JGI). Зокрема, науковці пов’язують здатність удемансіелли конкурувати за деревину з виробленням речовин стробілуринового типу.

Цікаво, що на основі природних протигрибних сполук грибного походження згодом створили цілу групу засобів для захисту сільськогосподарських культур. Сучасні синтетичні стробілуринові фунгіциди використовують проти низки грибкових хвороб рослин.

Це не означає, що порцеляновий гриб знищує абсолютно всі інші гриби навколо себе. Його хімічні речовини діють на певні організми, допомагаючи конкурувати за місце на деревині.

Навіщо йому прозорий слиз на капелюшку

Якщо подивитися на порцеляновий гриб після дощу, здається, ніби його вкрили тонкою плівкою. Поверхня капелюшка блискуча, слизька, іноді майже желеподібна.

Цей прозорий слиз — характерна особливість виду, а не ознака того, що гриб зіпсувався. Саме на неї вказує і латинська назва mucida, пов’язана зі слизистою поверхнею.

У вологу погоду капелюшки особливо блищать. Крізь тонку напівпрозору м’якоть подекуди можна роздивитися обриси пластинок, розташованих знизу.

Слизовий покрив часто описують як пристосування, що допомагає зберігати вологу. Проте не слід уявляти, ніби гриб буквально збирає дощову воду спеціальним «плащем»: його поверхня має складнішу біологічну будову.

Чому ці гриби ростуть не на землі, а на буках

Порцеляновий гриб тісно пов’язаний із деревиною бука. Його можна побачити на старих стовбурах, пнях, повалених деревах або відмерлих гілках, які ще залишаються на живому дереві.

Іноді гриби виростають досить високо над землею. Саме тому їх легко не помітити: люди зазвичай шукають гриби серед листя під ногами, а тут потрібно дивитися на стовбури та гілки.

Удемансіелла бере участь у розкладанні деревини. Її грибниця освоює відмерлі частини дерева, поступово руйнуючи деревні тканини. За певних умов вид може поводитися і як слабкий паразит на живому буку.

Як упізнати порцеляновий гриб

Найпомітніші ознаки удемансіелли слизистої:

• Капелюшок — білий, кольору слонової кістки або трохи сіруватий, часто напівпрозорий, приблизно 2–8 см у діаметрі.
• Поверхня — блискуча та слизиста, особливо після дощу.
• Пластинки — білі або напівпрозорі, досить широко розставлені.
• Ніжка — тонка, світла, з помітним кільцем.
• Місце росту — переважно відмерла букова деревина.
• Пора появи — від кінця літа до осені, іноді до початку зими залежно від погоди та місцевості.

Порцелянові гриби можуть з’являтися цілими групами. На одному поваленому стовбурі іноді виростає багато капелюшків різного розміру — від маленьких округлих до великих, уже майже пласких.

Є ще одна цікава деталь. Якщо гриб росте на нижньому боці горизонтальної гілки, його ніжка може вигинатися так, щоб капелюшок залишався приблизно горизонтальним, а пластинки були спрямовані вниз. Це пов’язано з розвитком плодового тіла та поширенням спор.

Чи можна їсти порцеляновий гриб

У деяких європейських мікологічних довідниках цей вид описують як їстівний після належного очищення та приготування. Водночас кулінарної популярності він не здобув: м’якоті в ньому мало, а слизиста поверхня подобається не всім.

Проте опис виду не є інструкцією для самостійного збору й споживання. Визначати дикорослий гриб лише за білим капелюшком, слизом або фотографією небезпечно. Серед лісових грибів є зовні схожі види, а помилка може мати тяжкі наслідки.

Нагадаємо, що цієї осені на Житомирщині вже фіксували випадок грибного отруєння: 58-річний житомирянин опинився в лікарні після вживання власноруч зібраних грибів. Тому незнайомі гриби краще залишати в лісі, навіть якщо вони здаються красивими й легко впізнаваними.

Чому цей гриб варто помітити, навіть якщо ви не збираєте гриби

Порцеляновий гриб показує, скільки непомітних процесів відбувається в старому лісі. Деревина поступово розкладається, гриби змагаються за поживні речовини, а всередині звичайного букового стовбура діють природні хімічні механізми.

До речі, удемансіелла — не єдиний гриб із дивною зовнішністю. Раніше «Субота Онлайн» розповідала про підгорішник, який зовні нагадує рум’яну булочку. Але на відміну від порцелянового гриба, він росте на ґрунті й утворює зв’язок із корінням дерев.

Тож наступного разу під час прогулянки буковим лісом варто подивитися не лише під ноги. Іноді одна з найцікавіших грибних знахідок росте просто на стовбурі, майже на рівні очей.