Радомишль — місто, під ногами якого ховається більше, ніж здається на перший погляд. Легенди про скарби тут не вигадка краєзнавців — за ними стоять реальні знахідки, свідки і навіть архівні документи. Про це — у книзі Олександра Пирогова «Радомишльщина — край живих легенд».
Польські скарби на берегах Мики
Ще за часів князя Святополка польське військо Болеслава Хороброго, тікаючи з Києва, переправилося через Тетерів. На болотистих берегах річки Мики, за переказами, загубили чимало возів зі скарбами. Дослідники зауважують: Тетерів за останні двісті років тричі міняв русло. Тож де шукати — питання відкрите досі.
Князь Данило і зруйнований льох
На місці нинішнього Радомишльського лісництва колись стояла княжа оселя. Господар — князь Данило — тримав своє добро в кам’яному льоху. Коли монголо-татари рушили руслом замерзлого Тетерева, князь наказав льох зрівняти з землею. Ще у позаминулому столітті царська експедиція з солдатами перекопала весь Микгород — і нічого не знайшла. Натомість місцеві селяни ще довго знаходили тут золоті й срібні прикраси, які метикуваті радомишльські крамарі скуповували і переплавляли на злитки.
Золота щелепа і кулемет
1966 року, під час будівництва автостанції, робітники натрапили на іржавий кулемет і людський кістяк у німецькій амуніції. У касці лежав череп із золотою щелепою. Поки чоловіки голосно сперечалися, як поділити золоті зуби, молода жінка схопила череп і побігла через міст — так швидко, що наздогнати її ніхто не зміг. Що стало з трофеєм — невідомо.
Солдати і глечик з рублями
У 1967 році солдати місцевої військової частини копали ями під паркан. В одній із них, за музичною школою, знайшли глечик, повний миколаївських срібних рублів і полтинників. Монети розібрали за лічені хвилини. Коли командир дізнався і вишикував усіх на плацу — левова частка скарбу вже зникла.
Золоті монети за кілограм цукерок
Під час ремонту старого панського будинку на Лутовецькій розібрали стару піч. Сміття вивезли за місто. За кілька днів місцеві діти прийшли до крамниці і простягнули продавщиці кілька блискучих монет — попросили зважити цукерок. Жінка, побачивши золоті царські п’ятірки й червінці, від щастя зважила кожній дитині по кілограму солодощів. Батьки все зрозуміли відразу — і вже за годину половина міста пересівала той смітник. Більша частина скарбу, звісно, зникла безслідно.
Полковник Богуславський і вигрібна яма
У старовинному особняку на Великій Житомирській давно ходили чутки про сховану шаблю царського полковника Богуславського. Нові господарі обстукали всі стіни й оглянули горище — нічого. Але одного разу вирішили почистити вигрібну яму, яка дивним чином ніколи не наповнювалася. На дні знайшли глечик зі срібними монетами — від 1756 до 1910 року карбування. Глечик, як і слід було чекати, теж кудись зник. На старому польському цвинтарі й досі стоїть одинока могила: «Полковник Богуславський. Оборонець Севастополя. 1830–1912».
Найбільший скарб — під ногами
Найціннішим радомишльським скарбом може виявитися те, щоховається прямо в центрі міста. Архівний документ із Санкт-Петербурга свідчить: 23 травня 1783 року під час закладення уніатського кафедрального собору під перший камінь поклали золоті й срібні медалі Папи Римського та польського короля Станіслава Августа, а також безліч золотих і срібних монет. Будівництво собору перервалося 1795 року, конструкції згодом розібрали, фундамент засипали. Освячений камінь з історичним латинським написом — і все, що під ним, — залишився в землі.
Мешканці міста щодня проходять повз це місце, навіть не підозрюючи, що під ногами — не лише мережа підземних ходів, а й, цілком вірогідно, справжній скарб. Поважний історик, декан факультету Дрогобицького університету Леонід Тимошенко колись зізнався автору книги, що мріє організувати наукову експедицію для його пошуку.
Скільки ще таємниць зберігає радомишльська земля — не знає ніхто.
