Сім’я Погорільчуків із Житомира виховує 10 дітей, 9 з яких – прийомні. Троє вихованців мають інвалідність. Це найбільший будинок сімейного типу, де виховуються декілька родинних груп, тобто рідних між собою братів і сестер.
Про це розповіла представниця міської служби (управління) у справах дітей Катерина Комар, – йдеться в сюжеті Суспільного.
Мама-вихователька будинку сімейного типу Олена Погорільчук познайомила кореспондентів Суспільного зі своїми дітьми та розповіла історію їхньої появи у родині.
“У нас була одна своя дитина і ми вирішили взяти ще хлопчика, – каже Олена Погорільчук. – Потім пройшло два роки, і я зрозуміла, що маю сили ще допомогти якійсь дитині, і ми взяли Настю… Першу дитину ми брали у Бердичеві. Діанку з Маринкою – у Будинку малютки на Богунії. Настя – із Гришківців”.
“У вихованні весь час є якісь труднощі, бо це діти, – розповідає Олена Погорільчук. – Ось у нас є хлопчик, який має психічні порушення. Він на інклюзії у школі. Вася. Йому 14 років. Він має проблеми у школі, і є моменти, коли нам потрібно йому допомагати. Але я не лякаюся цих труднощів, я знаю, що є лікарі, є психологи, які завжди можуть нам допомогти”.
Поки кореспонденти спілкувалися з Оленою, дівчата-сестри почали готувати стіл до обіду.
“В нас діти люблять поїсти, – каже Олена Погорільчук. – Ми купуємо ковбасу і сосиски. На раз нам треба 1 кілограм макаронів варити, 1 кілограм гречки. Ковбаси на бутерброди – 1 палка на один раз тільки”.
Микола – один із старших дітей у родині, йому – 15. Хлопець каже, що рідна мати померла, коли йому було 10 років. Потім його з братом виховували у прийомній родині. Два роки він виховується у сім’ї Погорільчуків.
“У колишній сім’ї ми навіть не говорили один із одним, – каже Микола Дубенко. – З уроками нам не допомагали. З кімнати ми майже не виходили. А тут і пожартувати з мамою можна, і з дітьми вийти погуляти. Тут мама любить усіх дітей і допомагає з уроками”.
Представниця міської служби (управління) у справах дітей Катерина Комар розповіла, що не так просто стати батьками-вихователями чи прийомними батьками.
“По-перше, треба зібрати необхідний пакет документів, пройти навчання в обласному центрі соціальних служб, – каже Катерина Комар. – Також потрібно отримати довідку про проходження навчання і рекомендації, що ці громадяни можуть бути батьками-вихователями. Погорільчуки – це одна з найбільших родин у Житомирі. Особливість цієї родини у тому, що тут найбільше родинних груп. Є два братики – Коля і Тимур, є ще два братики – Вася і Коля, і є дві сестрички – Діана і Маринка“.
За словами Катерини Комар, у Житомирі, окрім родини Погорільчуків, є ще 7 будинків сімейного типу та 11 прийомних сімей.
