Людмила Марківна Гурченко народилася в Харкові в 1935 році, 12 листопада. Батько її, Гурченко Марк Гаврилович, – професійний музикант, переважно грав і співав на святах і ранках. Мати, Олена Олександрівна, в дівоцтві – Симонова, допомагала йому в роботі. Незважаючи на те, що у Марка Гавриловича була інвалідність, з початком Великої Вітчизняної війни він записався в армію добровольцем. Сім’я залишилася в Харкові. Лише після звільнення окупованого міста, восени 1943 року, Людмила змогла почати вчитися, а ще через рік приступила до занять у музичній школі.
З ранніх років дівчина мріяла стати артисткою, і в 1953 році, закінчивши десятирічку, вона їде до Москви і вступає у ВДІК. Там, у майстерні С.Герасимова і Т.Макарової, був відзначений її безперечний талант в акторській роботі. ВДІК Людмила закінчує в 1958 році, але ще до закінчення навчання Ельдар Рязанов запрошує студентку на роль Олени Крилової у знаменитій комедії «Карнавальна ніч». Ця роль виявилася для Людмили Гурченко знаковою, а пісня «П’ять хвилин» в її виконанні стала настільки популярною, що юну актрису впізнавали на вулицях.
У студентські роки вона вийшла заміж за красеня Бориса Адронікошвілі, історика та сценариста. Але цей шлюб розпався всього через три роки, хоча в ньому актриса народила дочку Машу. До слова сказати, дочка Гурченко не має стосунку ні до кіно, ні до театру. Шлюб Гурченко з Йосипом Кобзоном став ще не вдалішим і не приніс радості ні тій, ні іншій половині. Особисте життя актриси вирувало – Людмила Марківна шість разів виходила заміж. З останнім чоловіком Сергієм Сеніним, який молодший за неї на 25 років, вона прожила до кінця своїх днів.
Гурченко активно знімається в кіно у 1960-х роках і створює чудові образи у комедіях і мелодрамах «Дівчина з гітарою», «Повія», а також у драмах «Балтійське небо», «Робоче селище», «Роман і Франческа». І все ж у цей час Гурченко мало помітна як актриса. Тільки у виробничій мелодрамі «Старі стіни», що вийшла в 1974 році, вона зіграла роль директора на ткацькій фабриці.
У 1976 році Людмилу Гурченко запрошують зніматися у фільмі «Мама». Заради цієї ролі вона змушена відмовитися від зйомок у Михалкова у кінострічці «Незакінчена п’єса для механічного піаніно». На зйомках фільму «Мама» один з виконавців, Олег Попов, видатний російський клоун, випадково ламає актрисі ногу. Цей перелом міг бути фатальним в артистичній кар’єрі Гурченко, але її завзятість і спеціальна гімнастика зробили неможливе – актриса не тільки встала на ноги, але й знову почала чудово танцювати.
На жаль, ролі Гурченко створили їй певне амплуа, і, хоча всі визнавали яскравість і неповторність її виступів, Людмила Марківна всіляко намагалася зруйнувати штамп комедійної актриси. І пристрасно бажала зіграти серйозні ролі. Першою такою роботою стала роль Рити в мелодрамі «Улюблена жінка механіка Гаврилова», що вийшов на екрани в 1982 році. Наступна роль Віри Нефьодової в комедії «Вокзал на двох», знятої Ельдаром Рязановим, закріпила успіх.
Практично всі актори і режисери, з якими працювала Людмила гурченко, дивувалися її неймовірною працездатністю, вимогливістю до себе і до партнера, одержимістю улюбленою професією.
Незважаючи на вік, Людмила Марківна зберігала легкість і витонченість молодості, давала інтерв’ю і грала на театральній сцені. При участі у зйомках фільму за мотивами творів Набокова «Секс-казка» Людмила Гурченко знайомиться з Сергієм Сеніним, продюсером. Вони зустрічаються знову на знімальному майданчику фільму «Любов», і роман, що спалахнув, тривав до кінця життя актриси.
Людмила Марківна Гурченко померла від тромбофлебіт легеневої артерії 30 березня 2011-го. В останню путь її проводили, як і належить великій актрисі, оплесками. Вона покоїться на Новодівичому кладовищі в Москві.
«Вона взагалі ставилася до дітей байдуже, навіть до своєї дитини», – згадує п’ятий чоловік Гурченко Костянтин Купервейс, констатувавши, що багато чого він просто не може говорити, бо «не по-людськи це, не по-Божому».
ОСТАННЯ ФОТОСЕСІЯ АКТРИСИ, ЯКОЇ НІХТО НЕ БАЧИВ
