У доньки Петра Юркова з Олевська зберігається окрема папка — у ній усі звернення, запити та відповіді, отримані за час пошуків батька. Від 5 листопада 2024 року родина не має певної звістки про військового, який зник під час виконання бойового завдання у Торецьку на Донеччині.
Історію 55-річного воїна та його рідних розповіло Суспільне Житомир. Петро Юрков служив у 100-й окремій механізованій бригаді. Родина сподівається, що він може перебувати в полоні, однак офіційного підтвердження цього немає.
До повномасштабної війни Петро працював на будівництві у Києві. Свого часу проходив строкову службу у військах протиповітряної оборони, а після 24 лютого 2022 року повернувся до рідного Олевська й сам звернувся до територіального центру комплектування.
«Він відразу звернувся до ТЦК, хоча нам нічого не сказав. Хотів записатися до територіальної оборони, але тоді його не взяли, оскільки було багато молодших добровольців. Він дуже засмутився», — розповіла сестра військового Альона Черних.
У жовтні 2022 року Петра мобілізували. Після складання військової присяги у Києві він служив у військовій частині на Дніпропетровщині. Наприкінці жовтня 2024 року чоловіка перевели до 100-ї окремої механізованої бригади.
Щовечора телефонував і просив показати онука
Останні розмови з Петром родина пам’ятає до дрібниць. Із 30 жовтня до 3 листопада він ще виходив на зв’язок. Наступного дня телефон уже мовчав, а 8 листопада рідним принесли сповіщення про зникнення військового під час бойового завдання у Торецьку.
«Він зник, а за кілька днів ця територія стала сірою зоною. Зараз вона окупована. Але ми маємо надію, що він у полоні. Кожна родина сподівається на краще», — сказала донька воїна Ольга Юркова.
Під час служби Петро намагався телефонувати додому майже щовечора. Він знав, що близькі хвилюються, тому знаходив можливість хоча б ненадовго з’явитися на екрані телефона.
Особливо чоловік цікавився онуком, який народився у 2022 році. Просив рідних показати дитину під час відеодзвінків і радів зустрічам із сім’єю, коли приїздив у відпустку.
«Він знав, що всі за нього переживають, тому телефонував майже щовечора по відеозв’язку. Особливо цікавився своїм онуком. Просив показати його по відео», — згадує Ольга.
Подробицями бойових завдань Петро з доньками та сестрою майже не ділився. Більше говорив із братом, а жінок намагався берегти від зайвих переживань.
Пошуки, запити та надія на полон
Понад півтора року сім’я шукає будь-яку інформацію про військового. Рідні перевіряють спеціалізовані ресурси та групи, беруть участь в акціях і автопробігах, зустрічаються з представниками бригади, Координаційного штабу та інших уповноважених органів.
«Ми шукаємо його всюди — на сайтах, у спеціалізованих групах, беремо участь в акціях, зустрічах із представниками бригади, Координаційного штабу, уповноваженими органами. Писали звернення в різні інстанції. У мене навіть є окрема папка зі всіма запитами та відповідями», — розповіла донька.
Надію родині дають історії українських воїнів, про перебування яких у полоні ставало відомо через тривалий час після зникнення. Ольга згадує випадки, коли фотографії військових знаходили через два роки й лише після цього офіційно підтверджували, що вони живі.
Такі історії не є доказом долі Петра Юркова, але допомагають близьким продовжувати пошуки й чекати на достовірну інформацію.
Портрет у просторі, створеному самими родинами
25 червня 2026 року в Олевську відкрили «Простір надії» для сімей військовослужбовців, які зникли безвісти за особливих обставин. Ініціатива створення такого місця належала самим родинам: вони зібрали підписи, звернулися до міської ради та брали участь в обговоренні.
На стендах розміщені портрети зниклих захисників. Для близьких це не меморіал прощання, а видиме нагадування, що пошуки тривають і на кожного продовжують чекати.
«Простір надії важливий для родин, адже показує, що про наших близьких пам’ятають. Якщо людина повернеться з полону, вона сама знімає звідти свій портрет», — пояснила Ольга Юркова.
Історії військових і родин, які продовжують чекати, — поруч із вами.
Читайте більше на Telegram-каналі Субота Онлайн та на сторінці у Facebook.
