25 листопада мешканці Іванкова попрощалися зі своїм односельцем Олександром ХОМЕНКОМ, 02.11.1981 року народження.
Він після лікування у військовому госпіталі приїхав додому для проходження ВЛК.
Лікарі не бачили його дальшої придатності для служби в ЗСУ й участі в бойових діях: воїна підвів колінний суглоб, котрий вимагав серйозної операції.
Маршрут похоронної процесії був традиційним: від лікарняного моргу вулицями Поліською, Київською, Толочина – до селищного Храму Божого. Звідки, після відспівування, – через центральну площу Іванкова, повз Алею Слави, з котрої його проводжали сумними поглядами полеглі земляки-герої, вулицею Івана Проскури – до кладовища… На котрому відтепер майорітиме ще одне українське жовто-блакитне знамено…
В останній шлях свого бойового побратима проводжали і Юрій Лучко, Артем Дем’яненко, Мирослав Щербюк, Анатолій Терещук. Вони, жителі Іванкова, були разом з О. Хоменком мобілізовані на війну після повномасштабного вторгнення агресора в Україну. Хлопці мають бойовий досвід ще з часів АТО.
Молодший сержант Олександр Хоменко понад три роки воював на посаді помічника гранатометника під Бахмутом – у Часовому Ярі, на Куп’янському напрямі.
В Іванкові у нього залишились дружина, сестра, батько.
