Рак картоплі — небезпечне грибкове захворювання, що може знищити врожай і завдати серйозної шкоди сільському господарству. Інфекція легко поширюється та здатна роками зберігатися в ґрунті. Що є джерелом інфекції, якими є ознаки хвороби, як їй запобігти та чи становить рак картоплі небезпеку для тварин і людей розповіла Суспільному головний спеціаліст відділу контролю у сфері насінництва, розсадництва та якості зерна управління фітосанітарної безпеки Головного управління Держпродспоживслужби в Житомирській області Тетяна Горай.
За її словами, рак картоплі — карантинна хвороба, яку можна стримати, проте це дуже шкідливе захворювання.
“Недобір урожаю від хвороби може сягати 40-60% і більше. Особливо інтенсивно хвороба розвивається на присадибних ділянках, де нагромадженню патогена сприяє незмінне вирощування картоплі. Протягом останніх десятиліть випадки захворювання картоплі на рак неодноразово виявлялися у західних та центральних областях України. Хвороба вважається об’єктом внутрішнього карантину”, — розповіла Тетяна Горай.
Ознаки раку картоплі
Уражуються бульби, столони, коренева шийка, рідше стебла і листки картоплі.
“Найбільш типовою ознакою хвороби є утворення наростів на органах рослин. На бульбах у ранній фазі розвитку зараження поширюється по всій поверхні — починаючи з вічок поступово утворюються потворні безбарвні бородавки. З подальшим розростанням такі здуття набувають темно-коричневого забарвлення. При ураженні столонів бульби, як правило, вони не утворюються, столони продовжують рости. На них утворюється ланцюжок з 4-5 наростів, які являють собою розрослу тканину, в клітинах якої міститься збудник хвороби і великі запаси крохмалю. Спочатку нарости світлі, згодом буріють, чорніють. Поверхня їх горбкувата і зовні нагадує суцвіття цвітної капусти”, — пояснила фахівчиня Держпродспоживслужби.
Залежно від погодно-кліматичних умов, захворювання може бути різних форм та розмірів — від схожої на паршу картоплі чи гофрованої поверхні до м’ясистих наростів розміром з горошину або займати майже всю площу бульби. На надземній частині рослин рак картоплі також проявляється, але рідше, у вигляді здуттів зеленого забарвлення.
Збудником захворювання є примітивний гриб виду Synchytrium endobioticum з роду Сінхітріум (Synchytriaceae), класу Хітридіоміцети (Chytridiomycetes).
“Біологія збудника досить складна. Восени в тканинах наростів виявляють спочиваючі спори. Після зимівлі у них утворюються зооспори, які проникають у листкові тканини рослин, вічка листа, стеблові бруньки й утворюють вегетативні тіла — просоруси, які розростаються, а потім вже в клітині рослини живителя утворює пухироподібний виріст — сорус. Далі тут утворюється від 200 до 300 одноджгутикових зооспор, які заражають рослини”, — розповіла Тетяна Горай.
Один цикл розвитку гриба триває 10-12 днів. За вегетаційний період гриб може дати кілька поколінь.
“Паралельно з літнім розвитком гриба в тканинах рослини закладаються й зимові спори. Деякі спочиваючі спори можуть проростати через 10-13 років і більше, що особливо утруднює захист картоплі від раку. Зимові спори мають високу стійкість до факторів навколишнього середовища. Значна їх частина може протягом кількох років зберігатися у повітряно-сухому стані. Розвиток спочиваючих спор залежить від умов вологи, температури та наявності кисню. При невеликому доступі кисню зимові спори перебувають в стані анабіозу. Цим можна пояснити тривале їх збереження на глибині 60-70 сантиметрів, де не вистачає кисню і понижена вологість ґрунту. До кислотності ґрунту паразит невибагливий. Його розвиток спостерігають при pH 3,9-8,5”, — пояснила фахівчиня.
Джерело інфекції
Основним джерелом інфекції раку картоплі є уражені бульби, заражений ґрунт.
“Поширюється збудник хвороби переважно бульбами-коренеплодами, які виросли на заражених ділянках. До бульб можуть прилипати грудочки ґрунту зі спочиваючими спорами. Можливе також поширення патогену з гноєм, оскільки цисти, пройшовши через травну систему тварин, залишаються життєздатними. Сільськогосподарський інвентар, тара, в якій зберігали або транспортували бульби із заражених ділянок, також можуть бути джерелом поширення збудника хвороби. Зафіксовано занесення раку картоплі на нові ділянки паводковою водою”, — розповіла Тетяна Горай.
Рекомендації щодо запобігання поширенню хвороби:
- здійснювати сортозаміну кожні 4-5 років навіть для стійких сортів;
- використовувати сертифікований, здоровий садивний матеріал, стійкий до патогена;
- бульби не слід купувати у карантинних зонах;
- в сівозміні надавати перевагу зерновим, зернобобовим і технічним культурам, уникаючи пасльонових;
- картоплю не слід повертати на те саме місце раніше, ніж через 4 роки;
- уникати залуження уражених ділянок — багаторічні трави можуть зберігати патоген у ґрунті;
- забезпечувати ізоляцію насіннєвих ділянок — не менше 1 кілометра від продовольчих посадок;
- на присадибних ділянках перед висадкою мити бульби у слабкому лужному розчині;
- згодовувати заражену картоплю тваринам лише після термічної обробки;
- рослини картоплі з ознаками зараження слід негайно знищувати, викопувати з коренем та одразу ж спалювати. Також слід знищувати поряд з картоплею всі бур’яни родини Пасльонові. Їх потрібно видаляти повністю, разом із кореневою системою.
Дії у разі підозри чи виявленні захворювання
“При виявленні характерних симптомів раку картоплі агровиробникам чи власникам присадибних ділянок рекомендується негайно звертатися до територіального органу Держпродспоживслужби. Самостійні спроби боротьби з патогеном можуть сприяти його подальшому поширенню”, — наголосила Тетяна Горай.
Безпечний для людей
За словами Наталії Горай, для людини чи тварин рак картоплі не становить жодної загрози, але робить урожай непридатним для їжі та переробки.
Цікаві факти про рак картоплі
Перший опис з’явився понад 120 років тому. Хвороба уперше зафіксована в Австро-Угорщині в 1888 році, збудник виявив та описав угорський міколог Генріх Шильберг у 1896 році.
Надзвичайна живучість спор. Спорангії не втрачають своєї життєздатності протягом 20–40 років. Вони мають високий рівень тепло- та холодостійкості і гинуть лише після кип’ятіння (за температури +100°С) впродовж години й більше.
Уражує лише картоплю. Synchytrium endobioticum паразитує винятково на картоплі, хоча може інфікувати деякі дикі види роду Solanum.
Повна втрата врожаю. У заражених господарствах втрати врожаю можуть досягати 100%. Наявність хоча б однієї зооспори в 1 грамі ґрунту здатна призвести до втрати не менше ніж 10% урожаю картоплі. Якщо ж вміст зооспор сягатиме 25 штук, то прогнозовані збитки становитимуть близько 60%.
“Пухлини” на бульбах. Хвороба дістала назву через характерні нарости, схожі на ракові пухлини або цвітну капусту.
Плодючість. На інфікованій ділянці можуть розвиватись до 17 поколінь патогенного гриба Synchytrium endobioticum.
Карантинний статус. Хвороба занесена до списку карантинних організмів ЄС, США, Канади та України.
Хімія не допоможе. Жодні фунгіциди не знищують збудника в ґрунті. Єдиний дієвий метод — здоровий посадковий матеріал стійких сортів картоплі та дотримання сівозміни.
Непомітний ворог. На початкових стадіях ураження можна й не побачити. Часто фермери виявляють проблему лише тоді, коли втрачають урожай.
Поширення. Нині рак картоплі поширився майже по всьому світу, на тих територіях, де вирощується картопля. Винятком є більша частина Канади, тропічної Африки, а також Японія, Австралія та Близький Схід. У Франції та на Піренейському півострові випадків ракового захворювання картоплі теж досі не виявили.
Вільні ділянки від патогена. В регіонах, де ґрунт взимку впродовж тривалого часу промерзає до –11°C, або влітку прогрівається до +30°C і вище, Synchytrium endobioticum не спостерігається.
“Рак картоплі поширений у багатьох країнах Європи, Азії та Америки, і боротьба з ним — одне з головних завдань міжнародної карантинної служби. На Житомирщині останнім часом раку картоплі не фіксували”, — резюмувала Тетяна Горай.
