Величезні кавуни лежать просто на землі біля моря. Один уже розрізали — червона м’якоть яскраво світиться серед зелені й піску. У небі — легка літня імла, десь удалині стоїть людина, а вся картина ніби зберігає той самий серпневий день, коли нікуди не хочеться поспішати.
Такою Альбін Гавдзінський побачив сцену, яку у 1998 році назвав просто — «Кавуни і море».
У ній немає великого історичного сюжету, урочистих поз чи драматичної події. І, можливо, саме тому вона так легко чіпляє погляд. Тут усе дуже знайоме: нагріта сонцем земля, стиглі кавуни, море зовсім поруч і вже розрізаний плід, біля якого залишилися шматочки шкірки.
Картина виглядає не як постановочний натюрморт, а як випадково підглянутий шматочок літа. Наче люди щойно сиділи тут, їли кавун, відволіклися на море — а художник устиг залишити цей момент на полотні.
Міг поїхати до академії, а вибрав будівництво ГЕС
Альбін Гавдзінський народився 4 липня 1923 року на Одещині. Малювати почав ще підлітком, а у 1940 році вступив до Одеського художнього училища. Війна перервала навчання: до живопису він зміг повернутися лише у 1946-му.
Училище Гавдзінський закінчив з відзнакою. Як одного з найкращих випускників його рекомендували продовжити навчання у Ризькій академії мистецтв.
Але художник зробив зовсім інший вибір.
На початку 1950-х він поїхав на будівництво Каховської ГЕС. Там, серед котлованів, земснарядів, робітників і майбутнього міста, Гавдзінський почав малювати те, що бачив навколо.
Згодом ці роботи стали не просто картинами, а справжнім живописним літописом появи Нової Каховки та будівництва гідростанції.
237 картин він просто подарував місту
У 1960 році художник передав Новій Каховці 237 своїх робіт. Саме ця величезна колекція стала основою міської картинної галереї, яка згодом отримала ім’я Альбіна Гавдзінського.
Він став почесним громадянином Нової Каховки, багато років жив і працював в Одесі, писав міські краєвиди, море, людей, натюрморти та звичайні сцени повсякденного життя.
І «Кавуни і море» добре показують інший бік цього художника. Не будівництво, не монументальну історію, а просту здатність побачити красу там, де інший пройде повз: у сонці на кавуновій шкірці, у червоній м’якоті, у далекій смузі моря.
А цього літа його картини знову повернулися — вже в альбомі
У серпні 2026 року про спадщину Гавдзінського знову заговорили в Одесі. Там представили великий альбом «Нова Каховка. Творчість. Історія. Надія», упорядкований племінником художника Яном Гавдзінським.
До видання увійшли 289 робіт, пов’язаних із новокаховським періодом митця. Робота над альбомом тривала близько десяти років.
Ця історія сьогодні звучить особливо гостро. Після окупації Нової Каховки картинну галерею пограбували, а частину вивезених робіт Гавдзінського згодом демонстрували у Москві.
Тому старі фотографії полотен, каталоги й нове видання тепер мають значення не лише для мистецтвознавців. Вони допомагають зберегти пам’ять про те, що створив український художник і що належить українській культурі.
А «Кавуни і море» залишаються зовсім іншою сторінкою його творчості — легкою, сонячною і майже безтурботною.
Можливо, саме тому зараз, у середині серпня, на цю картину так приємно дивитися. Літо на ній уже зупинилося — і нікуди не поспішає.
Важливі новини та пояснення — поруч із вами.
Читайте більше на Telegram-каналі Субота Онлайн та на сторінці у Facebook.
