8 жовтня минає три роки від дня смерті Ніни Матвієнко — співачки, чий голос став одним із найупізнаваніших в українській музиці. Вона померла 8 жовтня 2023 року, лише за два дні до свого 76-річчя. А одна з її давніх розмов із ученицею сьогодні звучить майже пророчо: Матвієнко сама жартувала, що після смерті люди трохи поплачуть — і забудуть.
Цю розмову пригадала учениця Ніни Матвієнко, співачка і волонтерка Руслана Лоцман. Коли у 2006 році Ніні Митрофанівні присвоїли звання Героя України, Лоцман телефонувала її привітати.
«Ну не дали вмерти, щоб Героя вручити. У нас же в країні Героєм, як правило, стають вже по смерті. А мені щось раніше вручили… Не переживай, людина сьогодні є, а завтра нема… Так ото ти думаєш, як я помру, то люди довго горюватимуть? Ні, поплачуть трохи, а потім забудуть…»
За словами Руслани Лоцман, про такі речі Ніна Матвієнко говорила легко, без пафосу. Але минуло три роки — і забути її голос, схоже, виявилося не так просто.
Від Коростеня — до великих сцен світу
Для Житомирщини історія Ніни Матвієнко особлива. Вона народилася 10 жовтня 1947 року у селі Неділище. З 11 років майбутня співачка навчалася в інтернаті у Потіївці, а згодом — у Коростені.
Після інтернату її шлях до великої сцени почався зовсім не з музичного кабінету. Ніна Матвієнко працювала на коростенському заводі «Хіммаш» — табельницею, ученицею кранівника та копіювальницею.
У 1966 році вона вступила до вокальної студії при хорі імені Григорія Верьовки, а вже наприкінці 1960-х стала його солісткою. Згодом були гастролі у Канаді, США, Франції, Мексиці, Польщі, Чехії, Австралії, країнах Латинської Америки та десятки років на сцені.
У її репертуарі були понад сто українських народних пісень — ліричних, обрядових, гумористичних, пісень-балад, а також твори українських композиторів. Матвієнко співала «Ой, летіли дикі гуси», «Чарівну скрипку», «Пісню про матір», «Квітку-душу» та багато інших творів, які для кількох поколінь слухачів стали невіддільними від її голосу.
Вона не обмежувалася сценою: знімалася у кіно, грала у теле- і радіовиставах, озвучувала фільми, писала прозу й вірші. 1988 року отримала Шевченківську премію за концертно-виконавську діяльність.
А 21 січня 2006 року Президент України присвоїв Ніні Матвієнко звання Героя України — за її пісенний талант і внесок в українську культуру.
Ніна Матвієнко з Житомирщини вражала не лише голосом, а й літературним талантом
«Не дозволяла співати як-небудь»
Для Руслани Лоцман Ніна Матвієнко була не лише легендарною артисткою, а й викладачкою. Вони познайомилися, коли Руслана ще навчалася у школі, а згодом вона потрапила до класу Матвієнко в університеті.
Лоцман розповідала, що Ніна Митрофанівна не дозволяла «співати як-небудь». Якщо людина виходила на сцену, вона мала віддати себе всю — інакше виходити не варто.
Цей принцип стосувався і самої Матвієнко. Вона співала народну пісню не як музейний експонат, а як живу мову. Її колеги згадували, що впізнати цей тембр можна було з перших нот.
Особливо міцним залишався її зв’язок із Житомирщиною. Односельці Ніни Матвієнко розповідали, що вона не цуралася рідного Неділища, приїжджала на місцеві фестивалі й сама дбала, щоб збереглася батьківська хата. Біля неї залишилися старий колодязь та яблуня.
У січні 2025 року Субота Онлайн також порушувала питання вшанування Ніни Матвієнко у Житомирі та Коростені — містах, із якими була пов’язана значна частина її життя.
Вона боялася, що забудуть. Держава назвала її легендою
У серпні 2024 року, вже після смерті співачки, Ніну Матвієнко посмертно нагородили відзнакою «Національна легенда України».
Так склалося, що її напівжартівлива розмова з ученицею про те, як швидко люди забувають померлих, отримала зовсім інше продовження.
Ніна Матвієнко померла 8 жовтня 2023 року у віці 75 років. 10 жовтня 2026-го їй виповнилося б 79.
Важливі новини та пояснення — поруч із вами.
Читайте більше на Telegram-каналі Субота Онлайн та на сторінці у Facebook.
